
Зараз pозповім історію, тільки ви особливо не смійтеся.
У Канаді в одному із заповідників жив Грізлі. Все б нічого але він був альбінос. Якось на білого Грізлі вийшли туристи і, подумавши що це заблукав білий ведмідь, викликали друзів – грінпісівців.
Ті, не довго думаючи, шпульнули в альбіноса Грізлі паралітичною ампулою, і зібравши волонтерів, перемістили ведмедя на Аляску. Нібито у свій ареал. І задоволені самі по собі розійшлися по хатах. А ось тут почалося саме пекло.
Ведмідь Грізлі не пристосований існувати в льодовиках та морозі. Тому він почав виходити до людей. А люди на Алясці теж не дурні, бачать що це якийсь не правильний білий ведмідь та й взагалі особисто з ним незнайомі. Викликали місцевих зоологів. Зоологи теж не дурні, у них кожен білий ведмідь по відбитках пальців особисто пробитий. Та ще й із датчиками.
Перерахували місцевих за каталогом – таки так. Не місцевий. Притому сам ведмедик у повному офігіваторі від того, що відбувається: учора жив собі тихо спокійно в лісах Канади, а потім набігли люди і він прокинувся в льодовиках, а навколо - Північне Сяйво. І, до речі, також люди. Ось це поворот! Далі здогадалися полярні зоологи пробити зайвого ведмедя по базі - так і є: Канадські зоологи шукають свого Грізлі альбіноса.
Швиденько домовилися, ведмедя ще раз шпульнули снодійним, і спокійно вертольотом переправили назад у ліси Канади.
Ведмедик прокинувся і зрадів що - ура! - нарешті в знайомих місцях! Ха-ха! Проте, недовго музика грала.
( Читать дальше...Свернуть )