Шуляк, шуляк - і в продакшн

Ось дивіться, яка хуйня.

Є дві організації. Одну створено у 2019 році, іншу – роком раніше.

В одній організації сьогодні пройшли вибори голови. Кандидатів було рівно 1 (прописом: одна) людина. Вона і стала керівником. Одноголосно.

Цією організацією є «Слуга Народу». А новою очільницею – Олена Шуляк (до речі хто це).

Тобто вибори були фікцією, бо кандидата погодили заздалегідь. І думка членів «Слуги народу», депутатів, делегатів, та будь-кого взагалі – нікому не цікава. Бо рішення вже прийняте. А ви, шановні делегати з‘їзду, маєте лише одноголосно погодити його. Ви – лише кінцівки, які за командою підіймають руку. «Ти кнопка, блядь», – як казав вже колишній мер Харкова.

Є друга організація. В якій зараз також обирають керівництво.

Там, у цій організації, зараз тривають вибори до Політради – вищого керівного органу. Іде дванадцятий тур з п‘ятнадцяти. Обирають всі, хто хоче взяти участь у виборах: рядові активісти, донори, керівники та заступники регіональних осередків. Голос кожного справді впливає. Іде демократичний виборчій процес, в якому до Політради вже потрапили люди, які там ніколи не були. А їх буде більшість: 10 з 15 членів Політради будуть новими. І вибори є мерітократичними, бо більшу вагу голосу має той, хто більше працював в інтересах організації. Так, таке буває.

Ця організація – «Демократична Сокира».

У «Слуги народу» – абсолютна радянщина. Незважаючи на всю «діджиталізацію», це з‘їзд КПРС. Одноголосні рішення, один кандидат, якого узгодили заздалегідь, жодної свободи, жодних прав, жодних думок.

У нас – вибори в мобільному додатку, нерівновісне голосування, купа кандидатів, і реальна, а не фіктивна можливість бути обраним. Це правий лібералізм. Це демократія. Так вона працює.

І це майбутнє. А вони – минуле.

Юрій Гудименко