Я цей пост вже писав. Я ще раз напишу. Тут у одній європейській групі поділилися новиною, що десь у Німеччині поставили експеримент: водночас скачували 4-гігабайтний файл з Інтернету та послали вершника з ДВД на дистанцію в 10 кілометрів. Вершник прийшов першим. В групі були коментарі на кшталт "ну, теоретично можна збільшити пакет до 100 мбіт/с, але це буде сто євро в місяць..." Я зі своїм "а в мене гігабіт за два євро на місяць" трішки здивував публіку.🙂 В Україні мало не найкраще в світі співвідношення ціни та якості провідного інтернету. Ми за європейськими вимірами в графі "так не буває". Ще в Україні, принаймні, в великих містах, дуже класна їжа. Дуже класна кава. І дуже класний сервіс в закладах. Знов-таки, порівняно з більшістю європейських. Чому так? Так вийшло, що це - сфери, де історично було відносно мале державне втручання - раз, і умови для справжньої, постійної конкуренції відносно невеликих суб'єктів - два. Так, кав'ярні теж кошмарили санепідемстанції та пожежники, так, до айтишніків теж заскокувало СБУ - але у інших було гірше. Себто в цих галузях держава та олігархи просто трішки менше заважали. Результат - фантастика. На виході є сфера, яку не соромно людям показати. Ми можемо. Просто треба зорганізувати діяльність так, щоб вивести з якомога більшої кількості галузей спайку чиновника, силовика та олігарха. І тоді в нас ще будуть інші галузі світового рівня. Victor Tregubov