Игорь Бигдан (ibigdan) wrote,
Игорь Бигдан
ibigdan

40 років нам ходити цією пустелею

Є у Полтаві район з промовистою назвою Лісок.

Колись це було селище, огорнуте з усіх боків величезними дубами, які і донині можна де-не-де зустріти.

Потім була війна (яка з них - перша чи друга світова - я вже не знаю), і дуби порізали на дрова для паровозів.

До речі, паровозне депо, як і паровозоремонтний завод, були поруч, а жителями Ліску були, в основному, машиністи, диспетчери, провідники, колійники, робітники заводу та всі решта, хто хоч якийсь стосунок мав до рейок та шпал.

В старій частині Ліска серед незліченної мережі вулиць з-поміж хат-мазанок, обклалених цеглою, була лише одна асфальтована.

Не тому, що її жителі були якісь особливі, а тому що вона мала дещо стратегічне значення - дорога на Харків.
І звалася вона Харківська.

Решта вулиць та провулків мали грунтові дороги, що перетворювалися на болото два сезони на рік, замерзле болото - взимку, і висохле болото - влітку.

Так ходить така легенда.

Наприкінці радянської доби на вулицю Копяка (сусідню до Харківської) бригади шляхобудівельників навезли гори щебню.
І повідомили місцевим, що завтра приїде асфальт і буде їм асфальтована дорога.

Зраділи місцеві мешканці!

І за одну ніч розтягнули той щебінь по подвір‘ях.

Кому фундамент підсипати, кому доріжку у дворі зробити.

Приїхали робочі с асфальтом, побачили це все і кажуть:

- Ми зараз поїдемо. Приїдемо після обіду. Якщо щебінь повернете - буде вам дорога.

Щебінь ніхто не повернув.

Тож робітники, почухавши потилиці, поїхали геть до кращих часів.

Ці часи на вулиці Копяка не настали досі.

Я сьогодні перевіряв спеціально.

Особисто.

Звісно, то не лише у мешканцях цієї вулиці проблема.

По-перше, багацько жителів Ліска завжди так жили.

Наприклад, більшість парканів в селищі мали або зелений, або бордовий колір, що підозріло збігались з кольором тепловозів ТЕП-60, ТЕ-116, що базувалися в депо, та тепловозів М62, що ремонтувались на тепловозоремонтному заводі.
До речі, один геній навіть вифарбував свій гараж в виврвиокопомаранчевий.

Такий само, якими були тепловози ТЕП-70.

До речі, і гаражі тут... Загалом, велика кількість гаражів в Ліску - це порізані навпіл товарні вагони.

Які різали у місцевому вагонному депо.

Особливо шикарним гаражем є половина вагона-рефрижератора, до речі.

Коли розбагатію - куплю.

Дитячі мрії, знаєте.

Це було по-перше.

По-друге, на Лісок та його проблеми полтавська влада завжди заплющувала очі.

Сюди обіцяли шляхопровід, щоб люди годинами не стояли на залізничному переїзді.

Швидкі та пожежні теж.

Помріть-горіть, зара нІколи, приходьте нікОли.

Але доля шляхопроводу така само, як у метро на Троєщину в Києві.

Тут же в Ліску я особисто з другом збирав підписи під зверненням до влади, аби воду в селище давали в крани не тільки вночі, а й вдень.

А щодо доріг - то взагалі сум.

Навіть після Революції гідності тут проасфальтували знову ж таки Харківську і початок (підкреслено) ще кількох вулиць.

Мабуть, щоб комісіям здавалося, що асфальт всюди-всюди-нашо туди їхати перевіряти-і так все видно.

То чого мені це все про мій рідний Лісок згадалося.

Почали ми з Марком гуляти тутешніми місцинами і три дні тому помітили, що на дитячий майданчик навезли величезну гору піску.

Таку велику, що в пісочницю все не влізло, то насипали обабіч теж.

Вже вчора купа стала вдвічі меншою.

А сьогодні - втричі.

Причому ми з Марком якраз застукали на гарячому жінку, що совком в пакет (!) набирала пісок.

- Нашо Ви забираєте пісок з дитячого майданчика?
- Ой, синку, та мені лише два відра погріб підсипати.
- Вам два відра, комусь відро - от вже й купи немає. Ця купа ж на наші податки привезена. Нащо розтягувати? Що, не можете один раз собі машину піску замовити?
- Синку, в мене мала пенсія.
- Так вона і буде малою, бо хто податки платитиме, якщо і з дитиною ніде погуляти, і розкрадають те, що на податки куплено.

Та й пішла вона. З пакетом.

Це при тому, що поруч з тим майданчиком озеро та річка, де піску - хоч залийся.

То я до чого.

Оця вулиця Копяка якраз впирається в цей дитячий майданчик.

Мабуть місце прокляте.

40 років нам ходити цією пустелею.

І по краплині щодня рабів із себе вичавлювати.

40 років, кажу я Вам.

Майте гарний день.

Антон Сененко

Tags: Фейспалм
Subscribe

Recent Posts from This Journal

promo ibigdan december 3, 2007 00:08
Buy for 1 000 tokens
Хотите 1 миллион просмотров вашей рекламы за неделю? Легко и не дорого. Хотите чтобы о вашем продукте или услуге узнали сотни тысяч уникальных посетителей? Запросто. Адекватные цены и профессиональный подход, базирующийся на 11-летнем опыте. Блог "Самый сок!" читают во всём мире. Среднее…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 24 comments

Recent Posts from This Journal