Игорь Бигдан (ibigdan) wrote,
Игорь Бигдан
ibigdan

Росіяни — вбивають, а Зеленському — наплювати

Сьогодні зранку росіяни обстріляли з артилерії піхотну бригаду, яка була за 17 кілометрів від фронту. Сім поранених, з них п'ятеро жінок. Згоріло кілька одиниць техніки. Але фіг з ним, з тим залізом, люди важливіші. І це диво, що ніхто не загинув.

Сьогодні зранку відбувся не просто обстріл. І зараз я поясню чому.

Для початку маємо зрозуміти, що СЦКК (Спільний центр з контролю та координації), ОБСЄ і світова громадськість, що стежать за конфліктом — це завжди стримуючий фактор. І сторона, яка плює на домовленості, коли дивляться міжнародні наглядачі, це наслідки. На наслідки можна не звертати уваги тільки тоді, коли ти настільки впевнений у своїй позиції, що можеш дозволити собі плювати в обличчя світової громадськості.

Обстріл батареєю арти з коригуванням через безпілотники «Орлан» тилового району у мирній зоні при міжнародних свідках — значить тільки те, що сторона забила на домовленості і їй плювати на наслідки. Це демонстрація, що «ми можемо, і нічого нам за це не буде», причому демонстрація вельми переконлива.

Ще один нюанс. Росіяни тестують свої можливості. Сьогодні вони отримали фактичне підтвердження, що можуть підняти в небо «Орлани», знищити ціль в двох десятках кілометрів від фронту, і у відповідь отримати нічого. Ні відповіді, ні реакції.

Ми ж, у свою чергу, за ці роки не завдавали ударів так далеко за лінією фронту. Але теоретично можемо. Проте теоретично та практично — це взагалі різні речі. Поки ми можемо теоретично — росіяни беруть і роблять практично. Перевіряють свої сили на нас.

Чому так?

15 лютого 2020 року Зеленський заявив, що закінчив у своїй голові війну в Україні.

За цей час ми втратили міжнародні позиції, Росія за крок від добудови Північного Потоку-2, противник відкопав заново позиції за час «перемир'я» і демонструє, що він може і накриває тилові частини ЗСУ.

Після російської демонстрації на фронті, ми бачимо на сторінці Верховного Головнокомандувача Володимира Зеленського НІЧОГО. Президент сховав голову в пісок. Ні заяви, ні звернення до міжнародної спільноти, ні розпорядження своєму ручному РНБО. НІ-ЧО-ГО.

Просто нагадую, що в Конституції, якою неодноразово вже підтерся президент- «юрист», написано, що президент є Верховним головнокомандувачем Збройних Сил України. «У разі збройної агресії проти України Президент приймає рішення щодо застосування Збройних Сил України з метою оборони держави від агресора. Президент очолює Раду національної безпеки та оборони України».

Тицьніть його палкою в живіт, живий він там чи ні. Повідомте Володі, що в нас тут трапився акт агресії. Акт реальний, а не в голові.

Росія не зупиняється. Росії потрібна Україна. І тобі це треба зрозуміти, Володя. Закарбувати в своїй голові, як табличку множення. Бо ти знаєш Росію лише з боку корпоративів у російських чиновників, а ми знаємо її трохи по-іншому. Ми знаємо, що Росія це кров, сльози та смерть.

Нам не потрібен головнокомандувач, який так не думає.

Serg Marco, радник Демократичної Сокири з військових питань

Tags: Без рубрики
Subscribe

promo ibigdan декабрь 3, 2007 00:08
Buy for 1 000 tokens
Хотите 1 миллион просмотров вашей рекламы за неделю? Легко и не дорого. Хотите чтобы о вашем продукте или услуге узнали сотни тысяч уникальных посетителей? Запросто. Адекватные цены и профессиональный подход, базирующийся на 11-летнем опыте. Блог "Самый сок!" читают во всём мире. Среднее…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 14 comments