Принципова проблема у стосунках між Заходом та умовно варварськими країнами (сказати "Сходом" язик не повертається, бо низка країн Сходу сюди не впишуться) полягає в принципово різному баченні того, як взагалі в світі створюються та розподілюються багатства. І як слід себе вести, щоб досягти успіху. Для варварів усі багатства світу підсвідомо сприймаються, як дещо постійне. В свідомості варвара гра йде завжди з нульовою сумою. У світі варвара усе - "ресурси". Ресурси можна продати, купити, віджати, завоювати, освоїти. Якщо в тебе з'явився новий ресурс, значить, ти його в когось забрав. Якщо хтось стає багатшим, хтось інший стає біднішим, інакше неможливо. Десь прибуло, бо десь убуло. Свідомість західної людини відображає реальність точніше. Бо насправді гра йде не з нульовою сумою, і головні багатства не здобуваються, а створюються. Якщо в тебе була купа палок за сто баксів, а ти з них збудував скрипку і продав за п'ять тисяч, ти став багатшим, але не тому, що "десь убуло", а тому, що створив додану вартість. Бо не все ресурси, є ще товари. З точки зору західної людини "віджимати" нераціонально, бо простіше створити. Напасти на іншу країну, щоб віджати в неї щось, в сучасному світі часто невигідно. Адже збурення, які викличуть бойові дії, розхитають суспільство, послаблять економіку, потребуватимуть додаткових затрат, розрушать виробничі ланцюжки - ти втратиш більше, ніж отримаєш. Росія вже втратила через путінську авантюру в Криму значно більше, ніж отримала. Це був тупий хід. Але його продумали люди, які мислили іншими категоріями, в свідомості яких "віджати" було збагаченням, які не хотіли і не вміли рахувати наслідки. В цих людей досі саме таке мислення. Як і в їхніх прибічників. Воно відображає реальність неправильно, але така їхня віра. Це було, є, і буде залишатися проблемою. Victor Tregubov