Куди найчастіше тікають від «переслідувань» так звані російські ліберальні журналісти? Правильно — в Україну. Сьогодні я прочитав, що декілька російських ЗМІ планують перевести частину співробітників до Києва. Скажу щиро, мені б дуже хотілося заявити, що в Росії існують незалежні впливові сайти, телеканали чи газети. Але, на жаль, я не можу. Там є лише пропагандисти, які діють в інтересах Кремля. Просто хтось має завдання контролювати лояльну до російської влади аудиторію, а хтось опозиційну. Юрій Дудь — хороший приклад медіа, яке має на меті керувати так званим російськими лібералами, які замовкають на питанні Криму. Я переконаний, що ми не хочемо отримувати такий «філософський гумконвой», такий троянський подаруночок від РФ - цілу плеяду пропагандистів. Які будуть розповідати, що вони ліберальні, а самі будуть і далі розповсюджувати темники про «братскіє народи», «політики розпочали війну» і про «примирення». Чи знов шукати в Україні «таємні тюрми СБУ». Та й чути їхню «особливо цінну» думку щодо української історії я не дуже готовий — навіть після компліментів «вкусной еде и красивым женщинам». Не кажу вже про побоювання, що вони при цьому отримають купу статусів і будуть під захистом українського законодавства. Я нагадую, що стаття 17 Конституції говорить нам про захист. І не тільки територіальної, але й інформаційної безпеки, зокрема. Тому, посилаючись на найвищий закон нашої держави, ми вимагаємо завадити відкриттю філіалів російських медіа на теренах нашої держави. Ми не для того закривали телеканали Медведчука, щоб впускати сюди медіа Газпрому. Можливо, хтось із вас напише, що не всі росіяни погані. Може й так. Проте в стічних водах каналізації теж є вода, але ви звідти не п’єте. Михайло Макарук , спікер Демократичної Сокири з питань інформаційної безпеки