Майже всі в Україні чули про славу дочки Ярослава Мудрого, та, що стала королевою Франції під ім'ям Анна Київська. Але ось про її старшу сестру Єлизавету знають менше. А даремно, адже була вона ще красивіше ніж Анна, та й мудрістю їй не поступалася. Загалом пощастило князю, раз боги йому таких дочок дарували. Ось і розповім я сьогодні сагу про розум і шляхетність Єлизавети Ярославни, що була відома в Скандинавії під ім'ям Елєссіф. Двічі судилося славній дочці князя Київського королевою бути. У перший раз вона стала дружиною відважного конунга вікінгів на ім'я Гаральд з прізвищем Хардрада (Жорстокий, Суворий). Довго він руки Єлизавети просив у батька її - конунга Яріслейфа (так в північних сагах звуть Ярослава). Але князь відповів в такому дусі, що "... хоч мовляв Харальд вікінг звичайно славний і скальд нічого собі, але ось за бродягу бездомного я дочку свою не віддам. Ось тому і зможеш ти воїне стати мені зятем, коли сам конунгом станеш. А поки заспокойся".
Інший би і думати про княжну забув, але не з того тіста був зліплений Харальд на прізвисько Хардрада. Він і в гвардії імператора Візантії прославився і сарацинів в Серкланде (Палестині) ганяв і піратів що в морях Грецьких кишіли під нуль вивів. І між справами героїчними любовні віси на честь улюбленої Єлизавети складав і разом з золотом в Київ відправляв. А коли слави і грошей у нього вдосталь стало, то повернувся до Норвегії і став таки її конунгом! Тут вже довелося Ярославу слово своє тримати. Так і стала Єлизавета Київська - жінкою конунга норвежців Елессіф.
Однак не до кінця часів любов їх продовжувалась. Поступово холонути до неї Харальд почав, хоч шану і повагу до своєї жінки всіляко виказував. А часто і у справах державним з нею радився. Але ось одного разу відправився прославлений конунг Хардрада за море - Англію завойовувати. Там він і загинув у битві з військом англійського короля Гарольда. Однак не довго Елессіф довелося носити чорні вдовині одяги. Посватався до неї могутній конунг Данів - Свейн. Так і стала Елессіф конною (королевою) Данії, що серед усіх земель північних, наймогутнішою і славною своїми вікінгами була, мало не з часів Рагнара Лондброка.
Ну а тепер давайте повернемося на береги Англії, в землі якої нарешті знайшов свій спокій перший чоловік конни Елессіф. Хоч і програв битву Харальд Хардрада, але і він і його воїни вікінгами були, а тому взяли плату з війська свого переможця криваву. На стільки зріділо військо короля Англійського в битві з конунгом Норвегії, що не змогло вже перемогти армію Нормандського герцога Вільгельма, що вторглася до Англії. Його після перемоги стали називати Вільгельм Завойовник. Ну а до загиблого в бою з нормандцями останньому англосаксонському королю Гарольду прізвисько прилипло сумне - Нещасний.
Але перемогти то Вільгельм переміг, бунти всі в крові втопив і всіх з його думкою , що не погоджувались за ребра на гаках по всіх замках порозвішував. Тільки спокійніше не стало, точили англо-сакси свої ножі на нього нишком і слушної нагоди чекали, щоб порішити Завойовника. Так що потрібно було Вільгельму своїй владі легітимність надати. А зробити це можна було одружившись на дочці вбитого короля Англії Гарольда. Звали цю дівчинку Гіта і було їй тоді 6 років. Але не зрослося у Вільгельма діло. Втечею слуги Гіти вірні, разом з нею відповіли. Ще й скарб з собою прихопили, в якому через втечі поспіх, золото з дерев'яними ложками змішане було. Коротше кажучи, покидали в мішки все що під руку потрапило. Так і бігли через протоку до Фландрії.
Але і Вільгельм не заспокоївся і слідом погоню послав. Граф, що Фландрією правил, такого ворога як Вільгельм Завойовник заводити собі не захотів. Ось і довелося малятку Гіті далі тікати - до самих земель Датських. А в Данії, як ми з Вами пам'ятаємо, дочка Яріслейфа з Кунегарда (Київ так у вікінгів звався) на ім'я Елессіф правила. А оскільки чоловік її Свейн вікінгом був справжнім, то їй і правити частенько самій доводилось. Поки чоловік з хірда могутнім на багатьох драккарах до сусідів близьких і далеких за здобиччю ходив. Ось і сталося так, що прибула до Данії малятко Гіта тоді, коли Елессіф-Єлизавета по господарству сама керувалася. Серце жіноче не камінь, пошкодувала конна Датська сиротинку. І наказала взяти її під захист і опіку, а добро що з нею було в мішках шкіряних зашити і опечатати.
Але ось незабаром і в Данію посли від Вільгельма завітали. І стали погрожувати всіляко і віддати Гіту вимагати. Але не довго грубіянити послам довелось. Лінивим жестом Еліссіф наказала вікінгам, які підскочили до послів, прибрати зброю і сказала так "...передай своєму господареві-БАСТАРДУ, що якби на полі бою, серед англійських щитів була б хоч тисяча датських, то Гарольда Нещасного зараз звали б ЩАСЛИВИМ"! Посол вчасно зрозумів, що життя у нього одне, а тому і відбув додому з усім можливим поспіхом.
Ну а далі і того веселіше. Дізнавшись від дружини про такі претензії Вільгельма, конунг данів тут же відправився в Англію. Не один зрозуміло, а прихопивши з собою всіх бажаючих вікінгів з усієї Скандинавії. А прибувши на місце так "пустував" у володіннях Вільгельма, що той запропонував Свейну платити данину в обмін на те, що б браві сіверяни вирушили додому. Свейн трохи подумав і вирішивши, що навіщо напружуватися, якщо гроші ті самі будуть приносити й пішов собі додому. Більше претензій на Гіту Вільгельм не мав до самої своєї смерті і данину Данії платив справно.
Але час йде, постаріла мудра Елессіф, а Гіта перетворилася на красуню і настала пора подумати як бути з нею далі. І віддала Єлизавета Датська свою вихованку, Гіту Англійську заміж. За кого б Ви думали? За сина Великого князя Київського - Володимира віддала. І придане дала - все те добро, що в опечатаних мішках з часів прибуття Гіти зберігалося і від себе ще додала.
У любові Володимир і Гіта жили, діток багатьох народили. Сам Володимир по смерті батька Великим князем Русі став і прізвисько отримав - Мономах. Великий і грізний був Володимир Мономах, але ласкавий і ніжний зі своєю дружиною, дочкою загиблого останнього короля англо-саксів. Так Київські князі отримали законне право на престол Англії...
Ось така ось сага від Діда Рагнара
авторства Вальгрим Вальгримсон.
переклад на українську Ishchenko Mykola
Journal information