Игорь Бигдан (ibigdan) wrote,
Игорь Бигдан
ibigdan

Як австрійська поліція змусила мене почуватися мудаком

(і правильно зробила)

Інколи у житті трапляються ситуації, коли ти робиш якийсь лютий треш. Може у когось це не так, але я точно не з тих щасливчиків. Так виходить з різних причин, може бути якесь затьмарення, може просто звичайна недолугість, а може дається взнаки пролетарське походження, важко сказати напевно. Коли так вже сталося, дуже добре, якщо знайдеться хтось, хто ткне тебе пикою у вироблений тобою продукт. Воно звісно неприємно, але напрочуд корисно, я таке навчився цінувати.

Що сталося?

В мене добігає кінця термін дії австрійської візи, тож треба було подавати документи на пролонгацію, що й було зроблено. Цього разу я маю отримати не локальну австрійську візу, а дозвіл на проживання та роботу у будь якій країні ЄС. Процедура отримання включає запит до місцевої поліції щодо корисності моєї персони та доцільності її перебування серед європейської спільноти. Відтак, службовець візового центру такий запит надіслав, а поліція як виявилося підійшла до справи з усією можливою відповідальністю.

Запросили характеристику про мене на роботі, спілкувалися з сусідами і врешті решт вирішили поспілкуватися зі мною особисто, та подивитися де та як я живу. Дзвінок у двері, на порозі два парубка моїх габаритів та живої ваги та з посвідченнями антитерористичного підрозділу поліції міста Грац.

Пізніше сказали, що такий рівень візиту через те, що по перше є інформація, що я брав участь у бойових діях, а по друге на мені два штрафи: побиття арабів (2шт) та побиття москаля (1шт), тож вирішили підійти до мене з усією серйозністю.

Бесіда під каву тривала десь хвилин 40, багато протокольною запитань, були й непересічні. Наприклад запитали - чи доводилося мені вбивати людей і що я при цьому відчував? Відповів, що людей- ні, лише москалів та сепарів, а відчував приємну втому, як після добре виконаної роботи.

А наостанок...дістали вони пачку паперів, які виявилися роздруківками та перекладом моїх дописів у ФБ. Я чесно кажучі трішки офігев від такого підходу до роботи зі звичайним запитом з візового центру. Ну то таке. Дописи мої викликали в поліції стурбованість, тому що в них виникла підозра, що я є прихильником ультра правих ідей. Ну тобто, вони хотіли з'ясувати - чи не є я прихильником нацизму?

Довелося мені докладно пояснити у чому полягає філософія українського націоналізму, на яких засадах вона базується і чому бути націоналістом це природньо для кожного українця, тим більше зараз. Слід зазначити, що слухали мене уважно та ставили досить багато питань. Закінчив я тим, що так, я є українським націоналістом, я цього не соромлюся та не приховую, а от щодо нацизму - ні, дякую. Не моє.

І тут з'являється на божий світ матеріальний доказ того лютого трешу, що я колись зробив і давно вже забув.

— Герр Батінов, а як ви поясните ось це?...

На стіл лягає чергова роздруківка з мого ФБ.

Десь рік тому, я на дурну голову перепостив коротке відео, під заголовком - як москалі уявляють себе громадський транспорт у Львові. На відео був військовий джип часів другої світової з вояками у німецькій формі, а супроводом був один з реальних нацистських військових маршів, який як виявилося офіційно заборонений у Австрії та Германії.

Мда...

Я спробував було пояснити суть жарту, але зіткнувся з металевим поглядом, а далі трапився короткий діалог, після якого мені хотілося провалитися кудись. Якщо чесно, я не пам'ятаю вже, коли останній раз мені було так соромно.

— Герр Батінов, ви були колись на центральному кладовищі міста Грац?

— Так, був.

— Ви бачили там меморіальний комплекс з могилами жителів нашого міста, які були закатовані та вбиті під час нацистської окупації Австрії?

— Так, бачив.

Добре. Коли наступного разу виникне бажання пожартувати подібним чином, спробуйте спочатку розповісти тим людям, яка то смішна річ нацизм....

Знаєте, коли я це почув, мені не хотілося вже не візи , та й взагалі нічого. Краще б мене оштрафували чи відправили на якісь примусові роботи. Було огидне відчуття своєї власної, тотальної мудакуватості.

Мабуть мій вигляд говорив дуже багато, тому офіцер мені сказав: добре, коли людина усвідомлює свої помилки, тим більше ви повинні це розуміти бо бачили що таке війна, та як ви самі сказали, ваша країна зараз б'ється з тим самим гітлером, який просто зараз по іншому називається.

На прощання сказали, що поліція надасть добрий відгук, тож стосовно візи перейматися нема чого, тим більше усі з ким вони спілкувалися говорять про мене добре, а сусіди взагалі називають шерифом, бо завжди допомагаю якщо є потреба, а час від часу вгамовую асоціальних елементів.

Поліція пішла.

Я сидів, палив і мені було погано.

Я розумів, що той офіцер висловив мені свою особисту позицію, бо офіційно він мене б просто попередив, навряд чи у поліцейських інструкціях написано про приклад з цвинтарем.

Потім мені стало ще гірше, бо я згадав, що в Україні після жартів про голодомор не приходить поліція. Немає штрафів чи примусових виправних робіт. Навпаки, жартівника обирають президентом.

Можливо, коли хоча б кожен п'ятий поліцейський матиме власну, принципову позицію подібну до позиції австрійського колеги, можливо тоді Україна буде іншою країною.

Зовсім іншою.

Dmitriy Batinov

Tags: Полезное
Subscribe

promo ibigdan декабрь 3, 2007 00:08
Buy for 1 000 tokens
Хотите 1 миллион просмотров вашей рекламы за неделю? Легко и не дорого. Хотите чтобы о вашем продукте или услуге узнали сотни тысяч уникальных посетителей? Запросто. Адекватные цены и профессиональный подход, базирующийся на 11-летнем опыте. Блог "Самый сок!" читают во всём мире. Среднее…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 27 comments