Игорь Бигдан (ibigdan) wrote,
Игорь Бигдан
ibigdan

Чи варто Демократичній Сокирі ставати масовою партією

Чи треба Демократичній Сокирі, ставати масовою партією, або ж варто залишатися елітарною «для розумних»?

Почну з теорії. Французький соціолог Моріс Дюверже ділив партії на два типи: масові та елітарні («кадрові»). В трактування цих термінів Дюверже вклав забагато лівої пропаганди, але в цілому класифікація влучна. В елітарних партіях верхівка складається з замкнутого кола людей, які, маючи великий ресурс – медійний, адміністративний, силовий, репутаційний, врешті решт – йдуть до парламенту, виголошуючи своїм гаслом людовиковське «Хто мене любить – за мною!». Членство в цих партіях неважливе: їм потрібні не активісти, а звичайні виборці.

Масові партії діють інакше: вони намагаються залучити великі групи населення, щоб разом з ними йти до влади. Для таких партій характерне масове членство, а останнім часом – і розвинена внутрішня демократія. Саме до таких форм тяжіють, приміром, великі партії США (хоча в них немає частини атрибутів членства, що викликає звинувачення в елітарності, але вони залучають до партійної роботи та участі у прийнятті рішень мільйони людей), великі партії Європи. Дуже прагнули бути масовими (хоча, звичайно, без демократії всередині) і комуністична партія, і фашистські, і взагалі всі, хто йде до політичної влади на основі сталої ідеології, яка дає програму дій та метод її виконання.

Я не перебільшу, якщо скажу, що Україна досі бачила у Верховній Раді лише елітарні партії. Традиційно шлях до Ради в Україні полягає через договорняк з олігархом, який дає телевізор та гроші, щоб докупити інші медіа, яких не вистачає. Після цього новенька-гарненька партія, зібрана навколо поважних людей, заходить у парламент. Зрозуміло, що ідеологія в цьому випадку лише заважає, оскільки звужує простір договорняку. Масовість заважає теж, оскільки тисячі членів партії можуть не погодитися з олігархом, і тоді інвестиції згорають.

Зовсім іншим шляхом пішла «Демократична Сокира».

Від самого початку слово «демократія» у назві не було пустим. Це був принцип. Він полягав у тому, щоб найважливіші рішення в партії приймали самі партійці. Більше того: довелося створити безпрецедентну систему, коли всі найважливіші рішення партії та її представників приймаються на базі прямої електронної демократії. Популізм нейтралізується тим, що вага голосу кожного залежить від його внеску у діяльність партії.

Тобто, зрозуміло, що від початку «Демократична Сокира» будувалася як масова партія. Наявність міцної та апробованої ідеології тільки доповнює образ. Якщо класична українська партія – це купка шахраїв з колосальним рупором, то «Демократична Сокира» такого рупору не має, але й представляє собою не купку, а тисячі й тисячі активних ідейних людей.

Це неминуче приводить до висновку: або «Демократична Сокира» виявляє здатність залучати все нові й нові верстви населення, отримувати все масовішу підтримку; або вона згасає.
Але кого партія має залучати? Увесь народ чи тих, з кого партія складається зараз – «розумну меншість»?

Влучну думку висловив Валерій Пекар: напрямок руху суспільства залежить від активної меншості, швидкість цього руху – від пасивної більшості. Насправді, виходу в нас немає. Треба йти і до тих, і до тих. Активна меншість має побачити в нас спроможність зростати та отримувати справжню народну підтримку. Приклад – наші минулі місцеві вибори. Лише відсутність кількох відсоткових пунктів у рейтингу заважала інтелектуальній меншості всерйоз обговорювати «Демократичну Сокиру» та сприймати її як флагман реформ (яким вона, безумовно, може стати і в багатьох питаннях вже є). Так ми бачимо, що для інтелектуальної меншості показовою стає саме широка народна підтримка. А от «широкі народні маси» йдуть за тими, хто має відповіді і вміє їх доносити. Для цього потрібні сотні й тисячі людей у всіх «бульбашках», з яких складається складне українське суспільство, потрібні активісти, потрібне фінансування, яке «Демократичній Сокирі» дає середній клас.

Таким чином, нам потрібні і інтелектуали, і пересічні українці. Але чи є нам з чим іти до пересічних українців? Досить часто звучить аргумент: мовляв, ми від них далекі, це 73%, їхні інтереси повністю протирічать нашим, вони в нашій програмі нічого не збагнуть, треба відстоювати інтерес середнього класу, а не бігати за якимись примарними «верствами населення».

Але ж ми тут зібралися не для того, щоб гарненько зробити все для креативного класу, малого та середнього бізнесу, айтішників, а іншим принести страждання та неминучу смерть. Зовсім ні. Навпаки. Саме ми з вами – український середній клас та національна буржуазія – хочемо зробити добре для більшості українців. Якщо ми, як верства населення, зробимо потрібні для нас реформи, то жити стане краще майже кожному. Бізнес отримає вищі доходи. Робітники, через зростання конкуренції за робочі місця – більшу зарплатню. Бюджет – більше податків (через збільшення бази нарахування), а отже й бюджетники отримають більші зарплати, а майбутні пенсіонери – вищі пенсії (а не обіцянку, що пенсій взагалі не буде). Те саме стосується чиновників та силовиків: хто не буде звільнений, той отримає велику зарплатню, щоб мати мотивацію. Кого звільнять, той легко знайде роботу у бізнесі. Всім добре.

То нащо ми мовчимо? Нам з такою програмою треба йти до всіх. Вона вирішує саме нагальні проблеми України, всі разом – від національної оборони до культури й освіти. А якщо ця програма не є пустими балачками, а за нею стоять люди, які роками працюють на її виконання – то чому б не проголосувати за «Демократичну Сокиру»? Доказом справедливості моїх слів є те, що вже зараз «Демократичну Сокиру» підтримують всі покоління українців, всі регіони, всі соціальні страти. Ми – партія для всіх українців. Адже лише в нас є програма порятунку: зробити Україну відкритою економікою, спираючись на український середній клас та національну буржуазію, на ідеали свободи та демократії, на патріотичну спільноту всередині країни та підтримку США ззовні.

І останнє. Нам кажуть, що коли ми пустимо до партії пересічних українців, то вони захоплять владу, і в нас стане пересічна партія. Відповідаю. Ми зробили наше голосування залежним від ваги голосу САМЕ ДЛЯ ТОГО, щоб у великій партії рулили активні та розумні люди. Не ті, хто проходив повз, а ті, хто робив і домігся. Цей великий принцип я вважаю таким сильним, що хотів би бачити його не лише в основі нашій партії, а й в основі України. Заради цього ми й зібралися.

Слава Україні.

Ігор Щедрин

Підтримати ДемСокиру можна тут.

Tags: ДемСокира, Интересное, Политика
Subscribe
promo ibigdan december 3, 2007 00:08
Buy for 1 000 tokens
Хотите 1 миллион просмотров вашей рекламы за неделю? Легко и не дорого. Хотите чтобы о вашем продукте или услуге узнали сотни тысяч уникальных посетителей? Запросто. Адекватные цены и профессиональный подход, базирующийся на 11-летнем опыте. Блог "Самый сок!" читают во всём мире. Среднее…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 7 comments