Игорь Бигдан (ibigdan) wrote,
Игорь Бигдан
ibigdan

Троя знаходилась в Києві? Борщагівка годувала всю країну?

Такі переконання мали кияни 300-500 років тому. І це не жарт.

Коли готував велику статтю про навчання українських студентів в європейських університетах на зорі їх створення, то читав поему «Роксоланія», що була написана про наші землі і історію в 1584 році відомим поетом Себастіяном Кленовичем. Звернув увагу на такі слова:

"...Києве славний, могутня столице давніх князів,
Безліч ти бачиш іще пам’яток старовини:
Скрізь на левадах тут видно каміння зруйнованих мурів,
Залишки давніх руїн травами вже поросли.
Дехто гадає, що тут слід шукати фрігійськую Трою..."

(оригінальний древній текст видатної української писемної пам’ятки на латинській мові,
український переклад (і уривок на фото (виділений червоним)).



Далі за текстом автор сам же ставить під сумнів подібні уявлення киян і критикує їх.

Але мені запам’ятались ці дивні, як на наш час, асоціації і думки наших предків.

Коли ж досліджував біографію київської родини Туптало (відновленням пам'яті про яких я зараз опікуюсь), то помітив, що у листі до Стефана Яворського наш видатний мислитель Димитрій (в міру Даниїл) писав перефразовуючи рядки Вергілієвої «Енеїди»:

«A terar chiba z Poeta: «Fuimus Troes, fuit Ilium et ingens Glona Teucrorum etc Nunc tantura cinis et statio male fida cannis»

(«А нині хіба що скажу вслід за поетом: були ми троянці, була Троя і велика тевкрів слава, і інше, Тепер залишився лише порох і немає кораблям притулку...»

(на фото нижче уривок і переклад).


Як з’ясувалось, не він один, бо раніше Сильвестр Косов прямо називав Київ «руською Троєю».

А Йоганн Гербіній пішов ще далі і зафіксував шокуючі подробиці уявлень тих часів про древні Трою і Київ;

Так в досліджені «Священні київські печери, або підземний Київ» 1675 року він описав походження назви «козаки», історію наших земель і їх безперервний зв’язок з Сарматією, Роксоланією тощо, а також уважно вивчив київські печери і не менш глибокі київські легенди;



Однією з яких і поділився:
«Київ є тим відомим старовинним містом Троєю або розташований на тому місці, де була Троя, а ті печери викопані троянцями, і в них поховано забальзамовані за єгипетським звичаєм тіла великих троянських героїв — Гектора, Пріама та інших...».



Автор обурюється таким географічним викрутасам і святій впевненості киян, що елліни не мають ніякого відношення до Трої і легендарних героїв, а все це справа рук місцевих ;

(оригінал «Religiosae Kijovienses cryptae, sive Kijovia subterranea» надаю тут.).

Стало цікаво прослідкувати у глибині віків як і коли міг з’явитись цей міф та такі уявлення киян про самих себе, як троянців.

В 1615 році у Базелі латиною був виданий трактат «De moribus tartarorum, lituanorum et moscorum» («Записки про звичаї татар, литовців і московитів») Михалона Литвина - литовського дипломата у Криму в 1-й пол. XVI століття.



В якому прямо вказано наступне:

"Так вважається, що і Іліон (Іlіum), або Троя (Troіam), колись знаходилися на київській території (terrіtorіo Kioviensi), у найплодючіших степах і мальовничіших лісах. Тут можна бачити пам’ятники, від яких нині збереглися руїни, підземелля, гроти, мармурові плити і залишки могутніх стін.
Давно покинуте, але досить зручне для мешкання місце називається нині Торговиця (Torgovitza)".
(оригінал праці, переклад українською мовою).



Схоже знаходжу також в праці «Дніпрові Камени» Яна Домбровського. Наталя Яковенко датує написання цієї панегіричної поеми березнем/вереснем 1620 року. Особливу увагу тут привертають зроблені на полях підписи, на які посилається автор. Серед них виділяється нікому невідома (а хотілось би) «Imperii Russorum breve chronicon» (Коротка хроніка Імперії русів).

Автор засвідчує високими епітетами свою повагу одній з головних столиць Світу, вказуючи Київ - як Рим: Urbe – Місто (яке не потребує навіть назви, бо всім зрозуміло, що Місто лише одне в Світі :)):

«...давні будівлі, люд по яких і донині фрігійської давньої Трої марить ще снами...
Безмежно великий Київ був колись багатий лідійськими дахами, рівнявся найбільшим укріпленням світу. Тут, немов скелі, височіли будинки і три сотні храмів. У святилищах сяяла стеля, оздоблена дорогоцінною смальтою, та найвишуканіші рельєфи і відполіровані колони...
Нині із давньої тої краси небагато лишилось, —
Храми-бо й мури зубчасті лежать у руїнах повсюди...»

(...Dives erat Lydis immensa Kiovia tectis, Orbis et exaequans ingentia moenia quondam. Extabant magnae moles et templa trecenta. In fanis fulsit decorans speciosa lacunar. Bractea, praenitidaeque striae, puraeque columnae...).
(переклад поеми ).

Схоже, що автор переповідає в цій частині відому йому «Хроніку» польського історика Мацея Стрийковського, який не без обурення також пише, що кияни:

«насмілились стверджувати, що тут Троя була, де зараз Київ»
(śmieją twierdzić, iżby Troja była, gdzie dziś Kijów).

(оригінал «Хроніки польської, литовської, жмудської та всієї Русі» 1582 року тут, один з українських перекладів тут).

Дослідник І.Шевченко наголошує, що переказане Домбровським було історією не певного князівського роду, а історією землі, краю, символом якого став Київ. Імовірно, саме тому поема починається із аналізу і заперечення тези “Київ–Троя”, – адже автор мав мету обґрунтувати автохтонне походження мешканців міста Києва.

Які і за С.Кленовичем: «Ліс тут з’явився раніше, ніж «Русь», цього краю імення, Ліс уже був, а цей край Руссю назвали пізніш».

Так, досліджуючи древні книги, я і повернувся у 1584 рік, але звернувся вже до іншого автора.

Мартин Груневег як раз того ж року побував у Києві, провів тут майже два тижні і лишив абсолютно унікальні письмові спогади про те, як і чим жило славне місто, а також і про деякі дивні уявлення киян.



Саме він у своєму щоденнику об’ємом майже в 2000 стор. (сучасне видання німецькою мовою склало 1888 сторінок) записав наступне:

«17 жовтня (1584 року) проїхали ми повз високий круглий вал посеред густого лісу (прим.: сучасне село Білогородка).

Біля нього нема відкритого простору, і здалеку цей вал оточений ровом. Мешканці називають це місце Лос, я його обійшов навколо по верху.

Зупинялись пасти коней у лісі, тоді проїхали річку Роман (сучасна Ірпінь). Нічліг був у лісі біля річки Борщівка (Boersgofka, сучасна Борщагівка), ... (недалеко) від Брусилова.

Русини знають, яким могутнім містом був Київ і те, що він був столицею їхніх князів, що місто часто згадується в Хроніці у зв'язку з війнами і важливими подіями. Ще й сьогодні вони мають перед очима коштовну будову Софійської церкви, а за кілька миль навколо видно зруйновані мури. Тому вони кажуть, що місто простяглося на 7 німецьких миль, багато з них також вірить, що Троя стояла на тому самому місці. І в зв'язку з цим вони ще кажуть, що ця річка [Борщівка] дістала таку назву, бо біля неї, на місці нашого нічлігу, був борщовий торг...

І хоч це місце було так само далеко від міста, як і тепер, воно могло називатися борщовим майданом чи торгом, незалежно від того, чи там торгували борщем. До того ж русини рідко або швидше ніколи не купують борщу, а кожен робить його сам у себе вдома, бо це їхня щоденна їжа і напій. І щоб люди їздили кілька миль за борщем, який коштує гріш, це також видається недоречним...».

Так і цей пан одним з перших переповідає ту саму київську легенду про Трою та ще і додає до неї Борщагівку, яка міфічно всіх годувала (майже як Донбас) ;

Як і інші автори, Мартин Груневег обурюється таким легендам і пробує заперечити киянам.

Але де там! Ви пробували в чомусь переконати містян на Борщагівці?! От спробуйте і тоді зрозумієте Мартина в 1584 році.

Так і не підкорилась до розгадки іноземців таємнича київська душа! Лишились непохитними у своїх поглядах і впевненості кияни!

І як би не ломали мудрі європейські голови давніх часів, так і не змогли осягнути великих столичних таємниць.

А разгадка ж дуже проста.

Як тоді, так і зараз, кияни точно знали, що Троя дійсно була, є і буде саме у Києві.

Бо Троя – то Троєщина;

Перефразовуючи відомий арабський вислів про Піраміди, можна точно стверджувати:

«Все на світі боїться часу! І лише час боїться Троєщини!».

Так і про Борщагівку кияни ніколи не обманювались і не обманювали. Що в ті давні часи, що зараз, на Борщагівці завжди є ризик того, що вас нагодують. А потім наздоженуть і ще раз нагодують.

Ось таким був наш Київ і кияни в 1584 році)
Як бачите, нічого не змінилось.

Вчіть і шануйте нашу історію, вона буває не тільки "непозбувною бентегою"тм, якої нас вчили в школі, а дійсно цікавою.

Игорь Полуэктов

Tags: Интересное
Subscribe

  • Прийшла осінь - повернулись тренінги

    Сергій Вишневський: УВАГА!!! В ці вихідні відбудеться польовий тренінг «Велике мочілово». Назва і наповнення такі, бо прогноз погоди каже нам,…

  • Я їх бачу

    Ви коли небудь думали про те, що гарний гід (екскурсовод) може бути гарним письменником і навпаки?.. Я не думав. Хоча очевидно, що в обох випадках…

  • До уваги абітурієнтів та їх батьків

    Якщо у вас все добре з логікою, але ставати ІТ-шніком ви не хочете, подумайте про професію юриста. Отримати її можна у Кременчуцькому національному…

promo ibigdan Грудень 3, 2007 00:08
Buy for 1 000 tokens
Хотите 1 миллион просмотров вашей рекламы за неделю? Легко и не дорого. Хотите чтобы о вашем продукте или услуге узнали сотни тысяч уникальных посетителей? Запросто. Адекватные цены и профессиональный подход, базирующийся на 11-летнем опыте. Блог "Самый сок!" читают во всём мире. Среднее…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 9 comments