Молода вихователька в місті Torino, яка працювала в приватних яслях, розійшлася зі своїм нареченим.Обіженка пообіцяв зруйнувати їй життя (цитата), і йому це майже вдалося. Але щось пішло не так.
Хлопець оприлюднив в чятіку своєї аматорської футбольної команди, фото ню дівчини і навіть один відос, який визначили як порно. (Фото і відео були зняті і надіслані самою дівчиною, для тоді ще, коханого хлопця)
І музику вже було не зупинити, відео миттєво розійшлося по району, і один не дуже розумний чоловік показав його своїй дружині, а вона така - святі макарони, це ж вихователька нашого бамбіно!
Духовна мамаша не придумала нічого кращого, як поділитися цим нещасним відео з іншими мамами ясельної групи.
Але і цього їй здалося замало, і вона викликала виховательку на зустріч, почала страмити і тикати в очі дівчині телефон, з образливими словами і закликами не робити такого більше. (Лол)
Вихователька, після офігеванія, спитала звідки у мамаши цей матеріал, а коли дізналася, справедливо зауважила: ну все, нехай тікає з міста, я на нього подам позов до суду, та і на вас с чоловіком, щоб не розповсюджували.
Скрєпну мамашу чомусь (!) ця інформація не обрадувала, і вона кинулася на дівчину з кулаками, але та, на щастя, втікла.
Наступного ранку вихователька прийшла на роботу, а там вже директорка, і «дружній» колектив почали на неї тиснути, щоб вона ...звільнилася. Бо як же ж можна дивитися в очі бамбіням після такого ПОЗОРУ(ц).
Вони настільки вміло пресували дівчину, що вона таки сама звільнилася. Але хтось з її колишніх колег все ж таки мав залишки совісті, і надіслав їй аудіо повідомлення, де директорка человєческім голосом наказує іншим вихователькам - провокуйте її, давіть, робіть що завгодно, аби вона пішла звідси назавжди.
Маючи серйозний доказ булінгу, дівчина звернулася до юристів.
Директорку звільнять з забороною працювати в шкільних і дошкільних закладах, колишньому вже дали рік умовно і 8 годин на тиждень соціальних робіт (теж на рік), та відшкодування моральної шкоди (сума не розголошується), скрепна мамаша з чоловіком ще бідкаються і чекають вироку.
Ніна Орловська
Journal information