
Сьогодні, прямісінько у мій День народження, один дуже хитрий пан вирішив зробити мені «подарунок»: сто тисяч доларів за працевлаштування на посаду керівника АТ «Миколаївобленерго». Нічогенький такий подарунок, правда ж? Але і це ще не все. Аби я довго над пропозицією не розмірковував і докорами сумління не мучився, пан пообіцяв щомісячну ренту в 200 тисяч доларів. Таку собі частку з «тіньового» прибутку підприємства. Раніше він уже працював на керівній посаді в «Миколаївобленерго», певне, добре знає, якими ресурсами зможе розпоряджатися, якщо зайде туди знову.
Що ж, на передачі першої порції хабаря в 50 тис доларів пан і прогорів. Бо «привітати» мене з «подарунком» саме завітали детективи НАБУ. Якраз у їхні турботливі руки і потрапив горе-хабарник. Тепер його дії отримають справедливу оцінку в ході розслідування.
Імовірно, бідолаха не слідкував за тим, як я публічно раз за разом наголошую на нетерпимості корупції у Фонді. Хто ж йому винен. Це ж не пусті слова, шановні! Хіба я не був достатньо переконливим, коли про перші дві спроби дати мені хабаря заявив привселюдно та передав цю інформацію до НАБУ? До речі, розслідування за ними вже завершено.
Буде іншим наука.
Сьогоднішній випадок ще раз підтверджує тільки одне: корупція виїдає держпідприємства зсередини. Якщо корумповані чиновники готові тільки по 200 тисяч ренти з «тіньових» доходів платити, то уявляєте, скільки всього грошей недоотримує бюджет? Приватизація – ось надійне вирішення цієї проблеми.
Прошу депутатів Верховної ради зняти мораторій на аукціони великоі приватизації! Коштів в світі бігато! Українська економіка потребує інвестицій!
А прозорий і конкурентний процес ми забезпечмо!
На цьому й стоїмо!
Микита Соловйов: Сениченко молодец, но я не на это хотел внимание сфокусировать. Понимаете, вот эти суммы (200 тыс. дол./мес.) они для крупных госпредприятий совершенно рядовые. Это не крупные, но не топовые активы.
И пока эти активы государственные, там ВСЕГДА будут желающие попастись. Ну и "поделиться" всегда готовы будут. И нельзя строить всю систему на надежде, что не захотят брать у них чиновники и политики. Потому что в наших реалиях чаще всего получается найти с кем "поделиться".
Именно поэтому мы последовательно настаиваем на разгосударствлении всего, что можно. Только приватизация, только хардкор.
Journal information