Инаугурируешь небось?
Лукашенко мав би урочисто пройтися центром Мінська, зачищеним від бунтарів, у блискучих латах і посипаний зверху пелюстками троянд. Доярки і секретарки виконкомів, зігнані на церемонію, мали б плакати від щастя і кричати, що хочуть від нього дітей. Вірна поліція стоїть у три ряди, попереджаючи небажані ексцеси. Десь у дворах заховані броньовані МАЗи спецназу. У передмістях армія на БТРах. В небі гвинтокрили і купа поліцейських дронів стеження. Інтернет вимкнений, зв'язок тільки дротовими телефонами білоруського виробництва.
Тоді навіть найстійкішим борцям з режимом стало б ясно, що вони програли і Бацька все контролює. В цьому вся суть диктатури: дати зрозуміти громадянам, що опір приречений і не має жодного сенсу. Що немає навіть мізерного, гіпотетичного шансу на перемогу над режимом. І тоді, розчавлені величчю диктатора, люди згортають протести і розходяться по хатах.
А таємна інавгурація десь у полі, серед мішків з бульбою – це ні о чьом. Це визнання режиму слабким. Це сигнал правлячій номенклатурі, що пора шукати нового господаря.
Сергій Марченко