Згідно даних радянського ВНДІКП (всесоюзний науково-дослідний інститут кон'юктури і попиту), в 85-м році 82% товарів народного споживання були в дефіциті. В 90-м році вже 89%.
"Одна з найпотужніших економік Європи" не могла забезпечити населення найпростішими товарами, не кажучи вже про недоступність імпорту. Більш того, навіть те, що було, продавалося завдяки закриттю економіки. Як тільки вона відкрилась і люди змогли вибирати, виявилося що продукція "найпотужнішою економіки Європи" взагалі мало кому потрібна.
Сумно, що Гетманцев не в змозі просто відкрити дані Світового банку. У 1990м році ВВП Франції на душу населення, за даними, 21793 доларів. УРСР - 1569.
Різниця майже в 14 разів. Це хто там що гордо порівнював?
Але і це ще не все.
Навіть ці крихти УРСР за яким курсом пораховані? За офіційним, якого в природі не існувало?
Більш того, не малу частку цього ВВП становив ВПК, тобто робота на склад. По хорошому, її взагалі потрібно відняти.
"Велич" радянської економіки легко повторити. Досить просто закрити споживчий імпорт, призначити курс хоч 1: 1, експропріювати прибуток підприємств і на ці гроші замовити мільйон причалів для ЗСУ. Джинси ціною в зарплату у контрабандистів, порожні полиці магазинів, повні склади нікому не потрібних причалів, але за те, коли це все розвалиться, як совок, можна дітям розповідати про найпотужнішу економіку в Європі ...
Але найсумніше в цій історії не примітивність економічних поглядів Гетманцева, а те, що саме ця людина - сьогоднішній архітектор податкової системи нашої країни.
via Igor Petrichenko
Journal information