Игорь Бигдан (ibigdan) wrote,
Игорь Бигдан
ibigdan

Жіночими вагонами проблему не вирішити

Абсолютно дика і для багатьох неймовірна історія з нападом на жінку з дитиною в поїзді. Жорстоке побиття й замах на згвалтування, серед купи людей — і нізвідки чекати захисту та допомоги.

Незадовго до того неповнолітній хлопець прокинувся від шуму й побачив, як двоє нападників б’ють батька у їхньому дворі, узяв рушницю й застрелив одного та поранив іншого.

Лише дві історії за кілька минулих днів, лише дві, які стали відомими на всю країну. Скільки таких випадків відбувається за місяць, без уваги ЗМІ, активістів, без розголосу? Я ставлю на сотні та, якщо хтось скаже тисячі — я не буду з нього сміятися. У нас в Україні загалом жити якось не надто смішно, особливо після весни 19-го.

Зазвичай, коли в інтернеті з’являється допис про самозахист, у будь-якому контексті — туди приходить купа людей із різними думками й коментарями, часто полярними. Від «нашим людям аружіє нільзя» до «всіх убить, порубать-закопать по тихому, хай спробують знайдуть і доведуть». І якось я з цими двома категоріями навіть змирився, адже ознака дорослої й раціональної людини — це вміння прийняти реальність, яка не відповідає твоїм бажанням і навчитися з нею жити.

Але більше, ніж ці представники флори, мене, скажімо так… дивують дві категорії людей. Найбільш химерне те, що до них належать у більшості люди, які володіють легально вогнепальною зброєю, мають змогу бачити й розуміти нинішній стан справ із громадською безпекою та кримінальною ситуацією, знають як трактується кожен випадок самозахисту правоохоронною системою. Ну, як правоохоронною системою — тою тупою й безпорадною ху@ньою, яка у нас замість неї, так буде чесніше.

Перші — це «Та не треба нам нічого робити з законодавством, усе нормально виписано, є 36 стаття КК, її достатньо». І самозакохано тут же включають режим «я вмію гуглити і один раз якось з адвокатом бухав» і вивалюють текст 36 статті в коментарі. Мовляв, читай, дилетант, я тобі трохи юриспруденції приніс.

Другі«Та не треба нам нічого робити зі зброєю, є 622 наказ МВС, усе нормально написано, он вам турецька помпа за 200 доларів, он вам 50BMG за ціну квартири в Києві. Купуй — не хочу. То вам пістолєтіків захотілося, бо в кавбоїв не награлися в дитинстві, чи хочете Дезерт Іглом щось у штанах компенсувати, гагагаг».

Знаю, що цей текст попаде вам на очі. Передаю привіт. Хочу спитати — «Шо ви, дяді? Як життя, усе за@бісь?» Досі вам не треба Закон про самооборону? А пацану з першого випадку — треба, бо на нього завели справу по 115-й, мусора вважають, що то не самозахист, коли в тебе у дворі батька гамселять двоє чортів. То «Закінчений замах на вбивство», 15 років можна отримати. Просто за те, що жити хотілося.

Аж бачу, як суддя ляскає себе по лобі і каже — «так тут же чиста 36 стаття, нема складу ні 115, ні 124, ні 118-ї, звільнити юного героя в залі суду негайно!» У вас теж стоїть ця картина перед очима, так?

Досі вам не треба Закон про зброю, який регулює правила й надасть усім рівне право володіння компактними пістолетами, придатними для подорожі й повсякденного носіння?

Бачите, сталося так, що в жінки, яку жорстоко гамселив удвічі більший за неї бичара — не було зализаної спортивної AR-очки, і їхала вона не на матч із практичної стрільби. І навіть турецької помпи за 200 доларів не знайшлося в сумочці, незрозуміло чому. Тому все, що вона могла робити — благати виродка-гвалтівника не бити хоча б дитину. От їй треба Закон. Моїй дружині треба Закон та моїм донькам. Вони теж, буває, подорожують у поїзді й повертаються ввечері з танцювального гуртка. І навіть один псих на сотню чи й на тисячу нормальних людей, які ходять тими ж вулицями і їздять у тому ж поїзді — це забагато, якщо проти нього немає захисту.

Я розумію, що цей допис викличе у когось негативні емоції. Він містить факти, неприємні і страшні. А факти — це те, чого не любить будь-яка релігія, чи то «Адепти 36 статті», чи то «Церква 622 наказу», чи «Свідки хороброї та професійної поліції».

Факт № 1 — в українців немає практичного права на самозахист через обмеження доступу до ефективних засобів. Ні, не треба мені розказувати про балони й рєзіни — не люблю беззмістовних дискусій. Бережіть покидьків без мене, Грінпіс вас не забуде.

Факт № 2 — в українців немає навіть теоретичного права на самозахист через те, що держава досі залишається суто совковим механізмом, заточеним на виведення, дресирування та примус стада рабів. І керівництво держави досі не збирається бачити в громадянинові людину, особистість, з волею, честю й гідністю.

Факт № 3 — Безпеки немає. Ніде — ні на вулиці, ні в громадському транспорті, ні навіть вдома. Це фікція. Навколо достатньо тварин у людській подобі, для яких не є етичною проблемою будь-який рівень жорстокості по відношенню до інших заради грошей, речей, задоволення хворобливих бажань чи просто для розваги.

І захищатися від них у більшості немає чим, але раптом хтось знайде хоча б цеглину й зуміє вдарити по голові — тоді якраз і прискочать красиві та поважні поліціянти, обвішані за наш рахунок зброєю і бронею, щоб покарати за таке самоуправство. Бо не має права раб калічити чи вбивати іншого раба. Хазяїну від того збитки.

«Хто хоче стріляти — хай їде в АТО», «Легалізація передчасна і не може бути підтримана» — це слова очільників держави, які яскраво демонструють рівень поваги й довіри держави та їх особисто до своїх громадян, рівень обізнаності з життям поза високими парканами й озброєною до зубів охороною.

Кількість та списки власників нагородної зброї — це найбільша приховувана державна таємниця, яку щедрою рукою відкривають лише «потрібним людям». Справжню зброю у них можна лише на День народження, за те, що дружина хорошої людини, за героїзм при врученні пухкого конверта з зеленими купюрами.

Ні, є звісно й ті, хто отримав заслужено. Їм, звісно, повага. Усім трьом.

Треба бути істинно релігійним фанатиком, який відкидає реальність, котра протирічить віруванню — щоб цей стан справ і далі влаштовував, щоб казати «та все нормально, не треба нічого чіпати», щоб далі тужитися, народжуючи недолугі жарти про «шерифів і кавбоїв». Ну або бути мусором, якому поперек горла наступ на його статус «собаки серед баранів», на його право карати, яке дає відчуття важливості і зверхньості, ну і, звісно, на його прибутковий бізнес.

Рівне для всіх повносправних громадян, гарантоване Конституцією держави і непорушне право на захист життя, здоров’я та майна від будь-яких злочинних посягань — наша мета.

Ставайте поряд. Або йдіть ще раз почитайте свої Священні Тексти і вже не мерехтіть перед очима.

Сергій Музичко, активіст Демократичної Сокири

Tags: ДемСокира, Политика
Subscribe
promo ibigdan декабрь 3, 2007 00:08
Buy for 1 000 tokens
Хотите 1 миллион просмотров вашей рекламы за неделю? Легко и не дорого. Хотите чтобы о вашем продукте или услуге узнали сотни тысяч уникальных посетителей? Запросто. Адекватные цены и профессиональный подход, базирующийся на 11-летнем опыте. Блог "Самый сок!" читают во всём мире. Среднее…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 17 comments