Игорь Бигдан (ibigdan) wrote,
Игорь Бигдан
ibigdan

Про вудку і рибу



Коли я прийшла до «Демократичної Сокири» зі своїми ідеями інклюзивності, то вони стосувалися здебільшого створення комфортного та безпечного середовища: фізичного, транспортного та інформаційного.

Але я нутром відчувала, що чогось бракує. Такі відчуття посилилися результатами двох голосувань на тему інклюзивності у додатку #Демократична_Сокира. Виявилося, що мої погляди на підняту мною ж тему були лівацькими (упс! Совок і на мене добряче вплинув).

Тож, скориставшись карантином, я взяла творчу відпустку, аби глибше дослідити це питання та зрозуміти, чим же я незадоволена.

І ось лампочка в моїй голові таки засвітилася. Я збагнула, що інклюзивність — це стиль життя, що складається з трьох компонентів:

— доступне середовище, тобто таке, яким може скористатися будь-хто, за наявності бажання;
— реабілітація, яка, по суті, полягає у взаємному пристосуванні маломобільної людини та зовнішнього середовища;
— соціальний захист, який…

«Ми знаємо, що таке соцзахист!», — швидко відмахнетеся ви. І справді, кому ж не відомо, що за цим словом криється утримання за державний кошт тих, хто не може працювати. І найчастіше українці асоціюють це поняття з людьми з інвалідністю. Адже традиційно в Україні факт інвалідності дає право називатися «непрацездатним».

Однак, по-перше, соціального захисту потребують, крім людей з інвалідністю, також молоді батьки, багатодітні сім'ї, люди похилого віку, діти-сироти (або ті, чиї батьки позбавлені батьківських прав). Тобто ті, хто може і хоче бути потрібним суспільству, а також ті, хто має величезний потенціал на майбутнє.

По-друге, розуміння соцзахисту, як утримання, дісталося нам у спадщину від совєтів. Така соціальна політика є згубною для людей, на яких вона спрямована. Вона є «рибою», яку віддає той, хто її зловив, докладаючи всю свою майстерність і шалені зусилля. Вона розбещує, привчає до паразитування. Привчає до думки «Я бідний, нещасний, мені всі винні…» і призводить до відмови від заробітків на користь копійчаних виплат і субсидій.

Насправді інвалідність ніяк не означає немічність. Історія знає людей, які працюють одним пальцем ноги, бо все інше — паралізоване. Водять машину ногами, бо рук немає. Малюють або пілотують наосліп, бо незрячі. Створюють музичні шедеври, будучи практично нечуючими.

Діти, позбавлені батьківської ласки, потребують знань, як бути самостійним, аби прожити гідне життя.

Багатодітні сім'ї потрібно навчати взаємодопомозі та взаємопідтримці її членів. Виключно матеріальна допомога призводить до народження нових дітей заради цих виплат.

А молодим батькам потрібен час для відпочинку та організація дистанційної роботи, яка створювала б новий продукт і дозволила б забезпечувати дитину.

Тому я переконана, що соціальна політика в Україні повинна проводитися за принципом «вудки», а соціальні виплати — мати інвестиційний, а не утримувальний характер. Соціальний захист повинен соціалізувати, а не маргіналізувати людей. Тільки тоді можна говорити про справжню інклюзивність українського суспільства.

Наталія Мороцька, спікерка «Демократичної Сокири» з питань інклюзивності

Tags: #Демократична_Сокира, ДемСокира
Subscribe
promo ibigdan декабрь 3, 2007 00:08
Buy for 1 000 tokens
Хотите 1 миллион просмотров вашей рекламы за неделю? Легко и не дорого. Хотите чтобы о вашем продукте или услуге узнали сотни тысяч уникальных посетителей? Запросто. Адекватные цены и профессиональный подход, базирующийся на 11-летнем опыте. Блог "Самый сок!" читают во всём мире. Среднее…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments