Игорь Бигдан (ibigdan) wrote,
Игорь Бигдан
ibigdan

Национализм, олигархи и просвещённая диктатура

Южная Корея меня всегда интересовала своей необычностью, даже для азиатского региона. Мы можем сказать, что в Восточной Азии есть два вида условно скажем социальных отношений: это этатистский национализм, который доминирует в Китае, Вьетнаме и некоторых других странах (т.е. отождествление нации с государством и подчинении последней первому) и некий традиционалистский национализм, в Японии например или частично на Тайване (парадоксально, но анти-китайски настроенные Прогрессисты исповедуют именно этатистскую формулу, в то время как про-китайский Гоминьдан как раз ближе к "японской формуле" видения государства), т.е. где государство есть выражение нации и подчинено национальным традициям.

В Корее все не так. В корейском языке есть хорошее слово minjokjuŭi, оно означает национализм и позитивно воспринимается большинством корейцев. Национализм среднего корейца и мейнстримные его версии в стране, это то, что в Европе "ай,ай,ай" и приравнено уже к нацизму. Т.е. любой кореец, и правый, и левый, вам скажем, что корейская культура лучшая в мире, что корейцы уникальный нация и что в Корею не следует завозить "другие культуры" ради диверсити, потому что зачем мешать светлую корейскую культуру с разными "варварскими порядками". Забавно, но не более, чем в зоопарке на обезьян посмотреть. При этом, большинство корейцев Вам скажет, что высаживать десант в Монголию, ради научения варваров, тоже не будет - потому как "каждому своё", этот принцип вывел один из лидеров корейской борьбы за независимость Ким Гу. "Я хочу, чтобы наша нация была самой великой, но никогда не завоёвывала других наций" - писал Ким Гу.

То, что в Корее считается "ультра-национализмом", это разные экспансионистские проекты, вроде "завоевания Маньчужирии, потому как там когда-то было великое корейское государство Когурё". Но большинство вряд ли решит, что отвоевать часть территории Китая дельная мысль и это такое дрочево для около-интеллектуалов, а в целом корейцы следуют настановам Ким Гу.

А есть в корейском языке слово "kukkajuŭi", это что-то вроде патриотизма. И на удивление оно имеет негативные коннотации. Потому что подразумевает не любовь к корейской нации, а любовь к государству. А это считается фу. Государство это бюрократы, штрафы за парковку, налоги и вообще пошло оно все.

Кореевед Брайан Майерс описал отношения среднестатистического корейца так: "Если в жизни корейца что-то позитивное, то это результат неустанной работы и таланта корейской расы, а все негативное - результат бездарности государства". Да, южные корейцы в массе своей это такие либератрианцы-расисты))) При этом без крайнего индивидуализма - корейцы очень социальны и как показала эпидемия, они способны объединятся и помогать друг другу. Не ожидая "приказов от начальства", которого они не любят.

Недоверие к государственным структурам у корейцев не удивительно. Не смотря на то, что корейцы как националисты любят говорить о том, что у их государственности тысячелетняя история и создал их государство сын богов Тангун, долгое время Корея была вассалом Китая. Разрыв между феодальной элитой Кореи и простыми корейцами был колоссальным. Аристократия была китаефильской, сплошь конфуцианской и у неё было больше общего с китайцами, чем со своими согражданами, в основном буддистами. Диалектов корейского полно было, поэтому по-сути ни язык, ни религия не скрепляли общество, поэтому когда в 19 веке вспыхнуло корейское народное восстание, Император Кореи даже не смог собрать армию, чтобы его подавить и пришлось звать на помощь китайцев, которые прошлись по Корее огнем и мечом. Что возмутило японцев, у которых были свои планы на Корею и началась японско-китайская война, которую Япония выиграла и поглотила Корею. С китайской зависимости прямо в японскую. И теперь аристократия и правящий класс были не конфуцианцами в китайских одеждах, а ценителями японской поэзии и ревностно исповедовали религию синто.

Вероятно отсюда и берет своё начало недоверие корейцев государству - оно никогда не было корейским до 1945 года. Отсюда наверное и клановость бизнеса и политики (клан всегда ближе, когда государство "чужое"), и коррупция (обворовать ненавистное государство? А почему бы и нет?).

Этим они мне напоминают украинцев, кстати. Но при этом Южной Корее удалось стать одним из самых успешных государств современного мира. И тут два варианта: либо из-за своего разумного национализма (к этой версии я частично склоняюсь), либо же просто потому, что диктатор Пак Чон Хи их нагнул и сказал, что нужно делать. Всегда хотел найти ответ на этот вопрос, потому что он важный для украинцев, как мне кажется.

Vladislav Pritula



Під час Пак Чон Хі був закладений фундамент майбутньої розвиненої Кореї. Сам він до тепер вважається більшістю корейцями (за 70%) найвеличнішим лідером країни в 20 ст.

Звісно, це був період важкої праці і невисоких демократичних стандартів. Багато питань. Але найголовніше: його замінила справжня демократія, а країна отримала ресурс рухатися далі.

Пак Чон Хі в своїй книзі «Відроджена Корея» пише про те, на яких засадах вибиралася програма розвитку Південної Кореї:

1. Сільське господарство ніколи не буде драйвером економіки. Тому було прийнято рішення сільськогосподарську країну (вся промисловість, створена переважно японцями, залишилася на Півночі) індиструалізувати. Для того, щоб сільське господарство стало економічно ефективним, його потрібно модернізувати, а для цього потрібен капітал, якого в аграрній країні просто немає. Тому Пак відверто пише, що на перших парах сільське господарство поставили в кінець черги. Це до речі корисно почитати нашим казкарям, які розповідають про «аграрної наддержаву». У цьому плані ринок землі корисний, до речі, оскільки земля стане додатковим капіталом для розвитку інших секторів.

До речі Пак пише, що це було не просто зробити, оскільки Корея була ментально й історично аграрною країною. Як і Україна.

2. Експортоорієнтованості. Економіку відразу було прийнято рішення орієнтувати на експорт, оскільки бідна відстала країна ніколи не витягне відразу внутрішнім ринком.

Експортооріентрованість доходила до курйозів. Наприклад, Південна Корея ще в 60-е почала виробляти кольорові телевізори. Але перші кольорові телевізори з'явилися в країні лише в 80-х, років на 10 пізніше ніж в КНДР! Кольорове телебачення всередині країни вважалося зайвою витратою ресурсів. Зате на експорт на всю шпарили нові технології.

До речі економність і ощадливість (хтось скаже жлобство) Пака теж увійшло в легенди. Так Пак наприклад тримав дачу, де сам вирощував рис і овочі, не витрачаючи гроші на них. Або спорудив у себе в туалеті в бачку хитру конструкцію, яка дозволяла не змивати відразу весь бачок в унітаз)

3. Іноземний капітал. Без іноземного капіталу ніякого підйому не буде. У бідній відсталій країні немає ресурсу і щоб не розповідали казкарі ніколи не буде. Капітал потрібно заводити в країну в будь-якій формі: інвестиції, кредити, що-завгодно. При цьому ці гроші потрібно в повному обсязі спрямовувати в створення і модернізацію промислового сектора. Ніякої соціалочкі, допомоги нашим людям і іншого. Гроші повинні працювати.

Пак зумів залучити гроші від американців і японців. І це було не просто, особливо з огляду на відносини Японії та Кореї. Хоча не можна не згадати, що Пак служив в японській армії і до кінця днів слідував етики Бусідо (кодекс самурая був його настільною книгою, що багатьом не подобалося), тобто ментально він був напів-японцем все-таки. Тому знайти спільну мову з японцями йому було легше, ніж багатьом іншим корейцям.

4. Перенавчання. У відсталій країні важливо створити робочу силу, досить кваліфіковану для роботи з високотехнологічним виробництвом. Навчання повинно бути орієнтовано на запити економіки в першу чергу.

5. Відмова від карго-культу. Пак багато пише про те, що він відмовився від сліпого копіювання всього західного. Він був прихильником ідеї гармонії, коли краще в корейських національних традиціях поєднувалося з кращим в традиціях заходу. Він високо цінував правову самосвідомість, ініціативність і самодисципліну людей Заходу. У той же самий час він намагався зберегти корейську спільність, повагу до традицій і працелюбність корейської нації. Він виходив з необхідності змін в даний конкретний момент і корисності цього для корейців, а не копіювання всього, що зараз модно в тій чи іншій країні.

Але до речі це ніколи не перетворювалося в маразм. Тобто Пак прекрасно розумів, що відсталий аграрний характер країни не є «сутністю корейської нації», а є тим, що воно є - відсталістю і отже слабкістю.

Останній Капіталіст

Считаю своим долгом добавить, что примеры успешной диктатуры безусловно существуют, и их нужно изучать. Но примеров, когда диктатура приводила государства к краху, больше на несколько порядков. И о них тоже нужно помнить.

Tags: Интересное, Политика, Экономика
Subscribe
promo ibigdan dezember 3, 2007 00:08
Buy for 1 000 tokens
Хотите 1 миллион просмотров вашей рекламы за неделю? Легко и не дорого. Хотите чтобы о вашем продукте или услуге узнали сотни тысяч уникальных посетителей? Запросто. Адекватные цены и профессиональный подход, базирующийся на 11-летнем опыте. Блог "Самый сок!" читают во всём мире. Среднее…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 27 comments