Що робить кавозалежна людина, яка звикла купувати готовий напій у місті, але не може через карантин?Можливо, хтось вважає, що вона сидить та терпить, але ні. Це так не працює. Людина шукає каву. І знаходить її у найближчому МакДрайві, на заправці чи в KFC, де і каву, і чай продають у відкритому доступі. Або замовляє через Glovo чи Uber Eats. Виходить дорожче і досить ризиковано з епідеміологічної точки зору, бо ж сервіси доставки ти жодним чином не відстежиш і не проконтролюєш. Механізмів на то нема.
Що можна проконтролювати – це роботу місцевих кав’ярень. Бо ти не можеш знати, як часто тримав себе за обличчя, руль велосипеду чи інші місця кур’єр служби доставки. А у випадку баристи ти просто бачиш – є на ньому рукавички чи немає, верхній на ньому одяг чи змінний фартук, передає він тобі каву у віконце чи якимось іншим чином. Все на виду.
Але їх ніхто не почав контролювати. Їх просто заборонили. На всяк випадок, військовим методом – “простіше просто не дати працювати, щоб не трапилось чогось”. Головний санітарний лікар вже зізнався нам: низку заборон вводили просто в якості “психологічного засобу”, без епідеміологічних міркувань. Просто щоб люди не розслаблялися, коли біда довкола.
Кава розслабляє, так.
Що ж зараз?
Деякі кав’ярні працюють на свій страх і ризик. Деякі налагодили складні та сумнівні схеми виносу через треті руки (при тому, що кожні додаткові руки не зменшують, а збільшують ризик якось спіймати хворобу). Але більшість закрилася.
Проблема в тому, що це – тисячі (без перебільшення) торгових точок та людей. Вони опинилися перед загрозою вже не відкритися – просто тому, що за кілька місяців карантину їхня бухгалтерія не витримає. В них не буде грошей, а в нас не буде кави.
Це викликає великий жаль, що з практичної, що з культурної точки зору. Бо в останні роки Київ став кавовою столицею Східної Європи. Мало де в світі ви можете так швидко та недорого отримати якісну каву на будь-який смак. Це не перебільшення – хто подорожував Європою, і, тим більше, США чи країнами третього світу, той знає, про що ми.
Ми жодним чином не хотіли б ставити під загрозу людське здоров'я і чудово розуміємо усю важливість протидії поширенню хвороби. Ми повсякчас закликаємо берегти здоров'я своє і своїх близьких.
Але ми знаємо, що проблему можна вирішити інакше, ніж просто забороною. До нас звернулися представники малого бізнесу, які готові дотримуватися будь-яких суворих мір санітарної безпеки – їм самим аж ніяк не хочеться хворіти та водночас вони не готові розоритися й закритися.
Ми віримо, що можна знайти умови, які дозволять їм працювати відповідально та безпечно.
Тому ми, Демократична Сокира, підтримуємо звернення власників кав’ярень до київського міського голови. Ми обіцяли захищати чесний малий бізнес – і ми робимо це, навіть усвідомлюючи ризики. Бо хтось мусить.
Якщо ви не погоджуєтесь – ми поважаємо вашу позицію. А якщо погоджуєтеся – будь ласка, підтримайте та поширте це звернення до київського міського голови Віталія Кличка.
Кава, на відміну від московських попів, нікого ще не вбила під час епідемії.
Journal information