?

Log in

No account? Create an account
ЖЖ Украина

Самый сок!

всё то интересное в сети, что попало в мои сети


Предыдущий пост поделиться Следующий пост
ЖЖ Украина

Все те лайно, яке ти бачиш навколо - це результат попередніх спроб зробити світ кращим

Якщо б я мав обрати одну найважливішу ідею зі Стенфорду, якою хотів би поділитися з усіма, то обрав би Кембридж-Сомервільський експеримент. Я переконаний, що про цей експеримент зобов’язаний дізнатися кожен громадський активіст, державний службовець, освітянин і просто будь-яка людина, яка прагне змінити світ на краще. Чому? Давайте розбиратися.

Кембридж-Сомервільський проект 1939 року був одним з перших масштабних соціальних експериментів, що базувався на принципах рандомізованого контрольованого дослідження – золотого стандарту проведення наукових експериментів. Ціль експерименту полягала в тому, щоб перевірити ефективність новітньої програми попередження злочинності серед неповнолітніх.



Вчені обрали 500 хлопчиків з бідних родин з неблагополучного району Массачусетсу і випадковим чином поділили їх на дві групи. Діти з експериментальної групи стали учасниками інтенсивної соціальної програми попередження злочинності: хлопчиків часто відвідували соціальні робітники, їм надавалося безкоштовне менторство, індивідуальне репетиторство, медична і психіатрична допомога, участь в літніх таборах, а їх батькам пропонувалися консультації психолога. Як сказав про це один зі Стенфордських професорів, програма була вологою мрією соціального активіста. Друга ж група дітей – контрольна, просто продовжила жити своїм звичним життям і використовувалися вченими лише для того, щоб результати першої групи було з чим порівняти.

Через п’ять років після початку програми вона не була подовжена, що залишило багато запитань. Було очевидно, що такий комплекс надзвичайно потужних заходів мав позитивно вплинути на учасників програми. Але наскільки значним і довгостроковим був ефект? І наскільки економічно обґрунтованим було існування програми? Через 30 років після завершення експерименту випускниця Стенфорду Джоан МакКорд провела титанічну роботу і зуміла зв’язатися з абсолютною більшістю учасників програми. Вона ретельно зібрала суб’єктивні і об’єктивні оцінки ефективності програми, а потім проаналізувала їх.

Коли дослідниця почала розпитувати тепер вже дорослих учасників експерименту про їх власну оцінку ефективності програми, то їх відгуки були приголомшливо позитивними. Дві третини чоловіків заявили, що проект допоміг їм. Багато хто з учасників тепло згадував своїх менторів і хотів зв’язатися з ними. Опитані говорили, що «програма допомогла мені обрати вірну дорогу в житті», «відвернула від життя злочинця» та вважали, що без участі в експерименті «напевно, опинилися б в тюрмі».

Проблема полягала лише в тому, що аналіз об’єктивних результатів випускників програми показав приголомшливо… негативні результати! Жоден з об’єктивно вимірюваних показників учасників програми не поліпшився. Навпаки. Учасники експериментальної групи в порівнянні з учасниками контрольної групи вчиняли більше злочинів, більше зловживали алкоголем, частіше мали серйозні проблеми з фізичним здоров’ям і хворіли більш серйозними психічними розладами. Якщо на момент дослідження МакКорд учасники експериментальної групи вже померли, то вони помирали в середньому на 6 (!) років раніше, ніж учасники контролю. Вони працювали на гірших роботах і були менше професійно задоволені. Не могло йти і мови про якусь випадковість. Статистично доведеним фактом було те, що програма не просто не допомогла своїм учасникам, а значно нашкодила ним!

Як пояснити цей шокуючий контрінтуїтивний результат? Можливо, за п’ять років учасники програми настільки звикли до зовнішньої підтримки, що виявилися нездатними швидко пристосуватися до життя без неї. Згідно іншої гіпотези, хоча учасникам програми ніколи не повідомляли про її цілі, сам факт незвичної уваги і підтримки міг сприйматися хлопчиками, як сигнал «з тобою щось не так», який поступово ставав самоздійснюваним пророцтвом. А можливо участь в програмі призвела до завищених очікувань учасників щодо їх подальшого життя, що, в свою чергу, викликало глибоке розчарування після завершення експерименту.

Ми ніколи точно не дізнаємося чому провалився Кембридж-Сомервільський проект. Але зобов’язані зробити з нього висновки:

1) Навіть найочевидніша та найлогічніша ідея, як покращити світ навколо – лише теорія, що, як і будь-яка теорія, потребує систематичного збору доказів на свою підтримку. В сучасній літературі її прийнято називати «теорією змін» і формулюють за формулою: «Якщо ми зробимо …, то це призведе до …». Якщо обговорення доказів ефективності освітньої програми чи державної політики підміняється гучними словами і емоціями - справи кепські.

2) Формулювання логічної теорії змін - лише початок для будь-якої соціальної, освітньої чи політичної ініціативи. За цим має йти пілотний проект, масштабування і збір даних про успішність програми, а потім контрольовані наукові дослідження, що мають поставити точку в дискусіях щодо ефективності теорії змін.

3) Суб’єктивні відгуки учасників подібних програм можуть бути корисними на першому етапі перевірки теорії змін (пілотний проект), але мають сприйматися з надзвичайним скептицизмом на більш пізніх стадіях. Люди часто нездатні об’єктивно оцінювати вплив зовнішніх факторів на себе.

4) Навіть невдалий експеримент може бути надзвичайно корисним, якщо від початку будується на принципах прозорості результатів і пошуку істини, а не захисту улюбленої ідеї.

5) На ряду з запровадженням доказової медицини, маємо докласти всіх зусиль до появи в Україні доказової освіти, доказових соціальних програм і доказових державних політик. Доведено болючим західним досвідом.

Ivan Prymachenko


promo ibigdan декабрь 3, 2007 00:08
Buy for 1 500 tokens
Если вы хотите сделать хорошую рекламу вашему продукту или услуге - вы зашли по адресу. Блог "Самый сок!" читают во всём мире. Среднее количество просмотров на каждый пост - 50 тысяч, среднее количество просмотров блога в месяц - 4-5 миллионов. Изучить аудиторию блога в разных разрезах можно в…

  • 1
learn_the_math 19 февраля, 17:14
>Ми ніколи точно не дізнаємося чому провалився Кембридж-Сомервільський проект.

Можливо, тому, що не закінчився?
Що в дітей забрали те, що їх підтримувало?
Тобто проблема не в тому, що давали, а в тому, що позбавили, до того, як вони стали самостійними особистостями.

ajento 19 февраля, 17:44
"вони помирали в середньому на 6 (!) років раніше"

хоча як вірите в потойбічне життя то може й не закінчився...

learn_the_math 19 февраля, 18:11
>Через п’ять років після початку програми вона не була подовжена, що залишило багато запитань.

Уявіть собі - живите ви собі цілком комфортним життям суттєву частину дитинства, сповнені увагою і підтримкою, і в один день у віці 10-15 років вас раптово всі кидають. Ви дійсно вважаєте, що це не має відобразитися на психологічному стані дитини та її майбутньому?

Edited at 2019-02-19 18:15 (UTC)

ajento 19 февраля, 18:16
у меня уже есть кот на пожизненном содержании

canecatfisher 19 февраля, 20:30
Ну вот на половине жизни вышвырните его на улицу, в компанию к уличным котам.

А через год проверьте, насколько он исхудал, облез и на сколько лет раньше он умер по сравнению с теми котами, что жили на улице с детства. И удивляйтесь, как это ваша предыдущая забота, молоко и вискас ему не помогли в уличной жизни.

В этом и есть суть Кембридж-Сомервильського исследования на детях. Только на коте все же не повторяйте, жалко животное.

trots1991 19 февраля, 20:25
+, підозрюю що причина саме в цьому. Якщо хлопчиків 5 років виховували у відносно "тепличних" умовах, а потім (ще дітьми) кинули знову у те саме гетто - немає нічого дивного, що їм було важко знову пристосуватися.
Якщо-б їх виховували хочаб до 18 років - впевнений, результати могли бути зовсім іншими.

З.І. А можливо просто репетитори з менторами були хуйові :)

Gitz Einik 19 февраля, 17:33
На основе вывода 4 можно предположить, что не только коммунистический эксперимент был изначально провальным, но особенно провальной оказалась надлежащая оценка его результатов. Поэтому мы видим эту ёбаную печаль о том, как было хорошо в СССР.

Открою вам страшную тайну :-)

asdfwrip 19 февраля, 18:11
Открою вам страшную тайну, которую знает любой хороший социальный работник, воспитатель (детсада, общежития), учитель и хорошие мама с папой - характер ребёнка закладывается в раннем детстве (ещё до школы) путём подражания маме и папе. От семьи зависит 75-90% результата. Пришли мама/папа с работы злые, наорали друг на друга, потом бухнули чтобы снять стресс, поматерились при ребёнка и затем мелкого, но всё запоминающего ребёнка посадили перед телеком, бо не хотят с ним возится... ну и что удивительного потом, что он связывается с плохой компанией, пьёт/курит (и не только табак), имеет приводы в полицию и т.п.
Вот вам и весь механизм, как из неблагополучных семей выходят проблемные дети. И не надо для этого экспериментов длиной в 30 лет.
З.Ы. Я не против экспериментов.

quelopario 19 февраля, 18:38

В эксперименте обе группы были из бедных семей.


asdfwrip 19 февраля, 18:58
Ок. Я чуток не дописал. Продолжаю свою мысль - от соцработников, учителей, воспитателей зависит, в лучшем случае, 10%. И если образно всё это показать, то "проблемная семья" - это гиря на ноге, которая тянет тебя на дно. А помощь соцработников, учителей, воспитателей - это как кинутый в помощь детский надувной круг. Если ты САМ не будешь, сцепив зубы грести к берегу (работать над собой), мгновенно пойдешь на дно (станешь ещё одним алкашок/нарком/бандитом).

tank_ua 20 февраля, 7:43
вот первая часть - хуета полнейшая и абсолютная.

детишки золотых родителей чуть ли не от скуки уходят в драпокуры и бомжуют, при этом их хрен домой загонишь - им ТАК нравиться и пнх (доказательства - по всему миру и у нас КУЧА овердорогих наркодиспансеров закрытого типа), и в то же время в семье алкашей с воплями матами и гулянками ребенок закрывается в туалете и делает уроки.

Фройд такой же хуитой страдал. если папа маму раком, значит ребенок рак по жизни.

А сообщение выше - верное. Как с этим жить?))))))

Re: Открою вам страшную тайну :-)

canecatfisher 19 февраля, 20:35
Все вроде бы логично, но только неоднократно приходилось сталкиваться, как выросшие в одной семье братья, сестры с небольшой разницей в возрасте вырастали совершенно разными людьми, в плане успешности и отношения к жизни. А ведь родители заведомо одни и те же, вроде благополучные.

euthanasepam 19 февраля, 18:28
Буде доречно:

bitter-onion.livejournal.com/1974033.html

antagonisto 19 февраля, 22:07
И ещё из этой истории можно сделать вывод, как легко подсесть на иглу помощи и потом не выкарабкаться в жизни самому. Соскочить бы нам вовремя с иглы.

tank_ua 20 февраля, 7:45
а мы тут все постсовки такие-же.

тепличная школа, где самому конченному двоечнику самое страшное наказание было - перевод в ПТУ, а не в 9 класс.

а потом выпускной - и ХУЯК - взрослая жизнь, к которой НИКТО из выпусников не был готов никогда.

  • 1