?

Log in

No account? Create an account
ЖЖ Украина

Самый сок!

всё то интересное в сети, что попало в мои сети


Предыдущий пост поделиться Следующий пост
ЖЖ Украина

Доброе утро



Метки:

promo ibigdan декабрь 3, 2007 00:08
Buy for 1 500 tokens
Если вы хотите сделать хорошую рекламу вашему продукту или услуге - вы зашли по адресу. Блог "Самый сок!" читают во всём мире. Среднее количество просмотров на каждый пост - 50 тысяч, среднее количество просмотров блога в месяц - 4-5 миллионов. Изучить аудиторию блога в разных разрезах можно в…

  • 1
tamplier9797 5 февраля, 6:50
В детстве многие ели зубную пасту и без хлеба. Она была вкусная. Особенно мятная. Да что там в детстве, даже когда я учился в университете, то некоторые одногруппники все еще употребляли это лакомство.

dagrael 5 февраля, 7:36
Зубы ты так нихрена толком не почистишь, а вот нажрешься пасты - это да. Смачного, как грится!

1n5ecto1d 5 февраля, 10:23
Все в тюбиках

Мама завжди каже, що я поганий їдун та ще й дуже вередливий. Вона, мабуть, гадає, що я в цьому винний. Тато завжди її заспокоює. Бо він теж не все їсть охоче. Не любить, наприклад, зелених бобів. А коли я не хочу їсти бурячків чи гребую макаронами з томатним соусом (це ще від тієї подорожі), чи не їм печінки, бо від неї мені стає погано, чи відмовляюсь од ванільного пудингу і холодцю, то мама завжди свариться зі мною.

Дарма. Коли стану космонавтом, тоді не матиму прикрощів через маму, бо, як пише Юрій Гагарін, космонавти не їдять ні холодцю, ні бурячків, ані ванільного пудингу. Смішно було б, якби космонавт брав із собою в політ на Місяць, скажімо, десять фунтів холодцю. Космонавти харчуються тільки з тюбиків. Мені це дуже подобається. І швидше, і не треба довго сидіти за столом. Бо мама завжди говорить:

— Альфі, чому ти поспішаєш, мов на пожежу? У тебе ж є час! А насправді у мене того часу ніколи нема. Надворі на мене чекають хлопці з футбольної команди, або мені треба на піонерські збори чи йти пускати паперових зміїв. Тому мені так хочеться їсти з тюбиків. Просто мимохідь видавлюєш півтюбика в рот: смачно і наїдаєшся відразу. Я вирішив потренуватись: харчуватися тільки з тюбиків. Космонавти все спочатку відпрацьовують. Почав я вранці:

— Дякую, мамо. Сьогодні мені не хочеться нічого.

А мама:

— Отакої! Знову своєї. Чого це ти не хочеш їсти?

Та як мені відповісти на її питання?

На уроках у мене так бурчало в животі, що пан Фількендорф занепокоївся і спитав:

— У кого це весь час рипить парта?

Петер сердито зиркнув на мене і зашипів:

— Альфонсе, пам'ятай про дисципліну!

Але шлунок, у який не потрапило ні крихти їжі, не дотримується ніякої дисципліни. На перерві я попрохав Бруно:

— Дай мені півбутерброда.

З'їв ті півбутерброда, і розізлився на себе, що не витримав. «Добре почав ти харчуватися з тюбиків, Ціттербаке», — подумав я.

А державна торгівля, як тут не нарікати на неї? У магазині нема їжі в тюбиках! Раптом я згадав про зубну пасту, що, як і мій папуга, називається «Чистун», а на смак, мов шоколад. Ось де вихід! Паста потрібна мені не для того, щоб чистити зуби, а щоб їсти. Я видавив усю пасту собі в рот. Спочатку паста справді була на смак, мов шоколад, а вже потім, як гіпс із клейстером.

За вечерею тато не витримав:

— Альфі, Альфі, чому це ти не їси? Певно, щось із тобою не гаразд?

— Я попоїв.

— Ох, Альфі, — і мама сумно поглянула на мене, — кажи правду. Ти не їв і потай нічого не брав. Я ж бачу.

— Я…

Я мало не виказав, що перейшов на їжу в тюбиках. Саме в цю мить мені так сильно віддало шоколадним клейстером, що я не міг більше ні слини ковтнути, ні слова промовити. Моє щастя! А потім занудило. Мені здавалося, ніби скрізь у квартирі пахне шоколадним клейстером. Нарешті мама сказала:

— Альфі, йди спати, вмийся, почисть зуби… Ой лишенько! Який ти блідий! Мов стіна. Що в тебе болить?

Коли вона сказала: «Почисть зуби», я згадав про порожній тюбик, і мій шлунок ракетою рвонувся до горла. Мене перенесли в ліжко. Я не опирався. Мої думки знову були про тренування. Яка це важка справа!

Вранці мені стало краще. Але їсти зубної пасти я більше не міг. До того ж це помітили б. Бо прийшовши з ванної, мама сказала:

— Альфі, ти витрачаєш страх скільки зубної пасти! Ти що, їси її?

Вдруге я не дозволив собі просити у Бруно хліба. Я зайшов до магазину і спитав у люб'язної продавщиці:

— Що у вас є в тюбиках?

Спершу вона подумала, що я глузую з неї, але потім усе-таки відповіла:

— Майонез, гірчиця і анчоусова паста.

Дивна якась їжа! А де він росте, той анчоус? Я витрусив усі свої гроші й купив усього по тюбику. Вирішив почати з гірчиці, бо знав, що воно таке. Зайшов у якийсь під'їзд, видавив гірчичного черв'яка і злизав. Припекло так, що я закричав, наче навіжений, і стрімголов вискочив надвір. Мені здалося, що у мене просто з рота стартує ракета, а з носа б'є полум'я.

1n5ecto1d 5 февраля, 10:23
Якийсь добродій саме збирався зайти в будинок, але помітив мене і схопив за руку.

— Чого ти плачеш, малий? — співчутливо запитав він. — Хтось набив тебе? Чи, може, загубив маму?

Я тільки застогнав: — о-о-о-х, у-у-у, а тоді вирвався у нього з рук і помчав вулицею. Коли пробігав повз пожежний сигнал, то ледве втримався, щоб не розбити скло — може, пожежники допомогли б мені.

Вдома я припав до крана і випив літрів зо три води. Згодом я ще спробував видавлювати гірчицю по рісочці, але пекло однаково. Після того, як я з'їв півтюбика, язик у мене геть затерп і став, як ганчірка. З очей безперестанку текли сльози. Мама вже хотіла повести мене до лікаря. Мені треба було засміятись, але замість сміху вийшло якесь хрипіння. Чого це я мав іти до лікаря? Космонавт же не піде до лікаря через те, що він їсть із тюбиків. Вночі мені приснилося, що в мене день народження і все на столі, — і тістечка, і хліб, і печеня, — було з гірчиці. Я закричав.

Прибігла мама і приклала мені до лоба руку. Я чув, як вона прошепотіла татові:

— Наче не скарлатина, а очі червоні. Обкладений язик і горло ясно-червоне.

Наступного ранку я був дуже кволий і потай з'їв п'ять шматочків хліба. Ой, яке тяжке тренування! Тільки тепер я зрозумів, який мужній був Гагарін. Від тюбика гірчиці довелося відмовитись, бо це ні до чого хорошого не привело б. Майонез, мабуть, кращий. На тюбику написано: «Майонез додає їжі смаку. Приправляйте їжу хорошим майонезом». Я обережно видавив трохи на ніготь і лизнув. Так, майонез смачний. Тоді я взяв тюбик у зуби, а їсти мені хотілося добряче, і все вичавив у рот. Трохи перегодом мені стало так, ніби тюбик майонезу перетворився в животі на величезний камінь.

— Слухай, Петере, я не зможу піти на тимурівське завдання, — насилу проказав я.

— Це чому ж? — запитали всі хором.

— Я… я…

— Не викручуйся! — сказав Ервін.

— У мене не гаразд із животом, — відповів я і миттю вилетів у двері.

— Поговоримо на раді піонерського загону, — навздогін мені кинув Петер. Але я не мав часу на відповідь, треба було поспішати до вбиральні. Там я пробув цілу годину. І в мене сяйнула думка: чи не відмовитися від їжі в тюбиках, а набрати в ракету смаженої картоплі і мисливської ковбаси? Але ж космонавт повинен виконувати до кінця все, за що береться.

Увечері я з'їв півтюбика анчоусної пасти. О, в ній є щось від риби, але відчуття таке, ніби з'їв ножа чи тертушку. А може, у мене язик став нечутливий од гірчиці. Я попрохав маму пошепки:

— Завари мені, будь ласка, ромашки.

Вигляд у мене, мабуть, був кепський, бо, нічого не кажучи, мама швидко приготувала настій. Цілу годину я полоскав ним горло.

Від сьогоднішнього ранку я знову п'ю какао з сухариками, а на ніч їм щось тепле.

Сьогодні перед вечерею мама сказала:

— Я принесла тобі дещо смачненьке. Намаж скибку хліба. Це анчоусна паста.

Не знаю, як воно трапилось, але я заплакав і дозволив татові перенести мене в ліжко.

Але я стану космонавтом! Всупереч усьому!

polosaty13 5 февраля, 17:23
и вероятно просрётесь неплохо.

  • 1