?

Log in

No account? Create an account
ЖЖ Украина

Самый сок!

всё то интересное в сети, что попало в мои сети


Предыдущий пост поделиться Следующий пост
Память

Голодомор як рекет

З жовтня по 1927 року по листопад 1928 року СРСР витратив за кордоном близько 120 т золота. Частина його пішла на купівлю обладнання, частина на підривну діяльність (за що негайно прилетіла відповідь у вигляді досить болісних санкцій), але я про інше.

З 1928 почався розпродаж музейних колекцій. Лише Ермітаж втратив історичних коштовностей приблизно на 13 млн. золотих рублів, а всього цей бізнес приніс трохи більше 20 млн. золотих рублів, що в еквіваленті складає близько 10 т золота. Копійки.

З 1929-30 почалась масова конфіскація золота у населення. Переконати власників вдалося приблизно на 8 т золота. Ну як переконати... потенційних олігархів та корупціонерів садили й били, аби ті розкололися. Недосить ефективним виявився цей спосіб. Шукачі скарбів і будівельники регулярно знаходять привіти від тих, хто не розколовся. Серед фамільних прикрас, срібних ложечок і царських червінців часто трапляються царські асигнації, а радянські купюри чомусь нечасто.

Треба було зробити так, щоб люди самі понесли заначене.

В 1930 році відкрився Торгзін. Формально це була мережа магазинів для торгівлі з іноземцями, реально там скупляли золото по ціні золотого брухту.
Залишалось якось переконати населення скористатись цією послугою.

Переконали.

В 1932 р. люди принесли в Торгзін 22 тони золота. В 1933 р. уже 45 т. Назад несли харчі. 80% виручки Торгзіна у цих роках припало на харчі, з них половина - на борошно, дешеве житнє борошно...

Я б хотів думати, що створення Торгзіну й організація Голодомору - випадковий збіг, але чомусь не вдається.

Radiy Radutny


promo ibigdan декабрь 3, 2007 00:08
Buy for 1 500 tokens
Если вы хотите сделать хорошую рекламу вашему продукту или услуге - вы зашли по адресу. Блог "Самый сок!" читают во всём мире. Среднее количество просмотров на каждый пост - 50 тысяч, среднее количество просмотров блога в месяц - 4-5 миллионов. Изучить аудиторию блога в разных разрезах можно в…

Во время Великой депрессии 5 апреля 1933 года Президентом США Франклином Рузвельтом был издан Указ № 6102 о фактической конфискации у населения и организаций золота, находящегося в слитках и монетах

lanss 24 ноября, 2018
А еще они негров линчуют, да, кацап?

il_gattopardo 24 ноября, 2018
извините, но притянуто за уши: золото совестская власть путалась вытянуть из спекулянтов времен НЭПа и их родни, а у крестьян глупо было надеяться много золота найти, потому что любой крестьянин (в условиях хотя бы НЭПа) понимает, что вместо того. чтобы золото покупать, лучше купить лишнюю коровку или козу.

про Голодомор всем рекомендую почитать Тимоти Снайдера "Кровавые земли; Европа между Гитлером и Сталиным". Голодомору посвящена самая первая глава, и самая тяжелая для чтения из всех (при ом. что там есть и про Холокост, и про уничтожение Советами национальных элит в Прибалтике и Беларуси -- но плакал я только когда читал про Голодомор. Сам я белорус, но мой украинский прадед по материнской линии в 1933 умер от голода - однако плакал при чтении я не поэтому.).

e_1_off 24 ноября, 2018

Пф, у крестьян золота было немало очень и очень.


В царской России ходила золотая монета.  И многие крестьяне, еще при царе делали сбережения именно в золотых монетах. И берегли эти заначки на самый черный день. Самый черный день наступил по время Голодомора.


Причем даже в самом Торгсине, в котором к выкачке золота у населения подходили с циничной рациональностью, считалось, что "лом", то есть изделия из золота несут в основном горожане, а монеты - в основном крестьяне.


novynarnja 24 ноября, 2018
Автор навдивовижу пророчий...

m_for_mijers 24 ноября, 2018
Так в том и была задача, особо и не скрывали.
Многие крестьяне со старых времен заначили кто золотые украшения, кто десяток червонцев, кто иконы с окладом из благородных металлов или с камнями. Начали голод, отчаявшиеся люди раскопали ценности и понесли менять на дешевый харч.

Был правда еще такой нюанс, что потом приходили в гости товарищи из органов и вытряхивали душу, может осталось чего...

e_1_off 24 ноября, 2018

Не совсем, не совсем. Когда заработал Торгсин, слишком рьяным товарищам из НКВД дали по рукам, чтобы они не "приходили". Потому что поди поищи те заначки, а так все сами с голоду снесут. Да и покупателей распугать недолго.


И насчет икон вы тоже ошиблись. Потому что как раз церковная утварь вся считала национализированной и подлежала безвозмездной сдаче государству, поэтому за оклад от иконы как раз могли забрать прям от прилавка.


Terminator SK 24 ноября, 2018
Печально, конечно. Много не знаю, но думаю, это было необходимо. Все революции не зря - люди показывают, что они не рабы.

oshein 24 ноября, 2018
слова не мальчика, но раба...илиплатного гандона

Terminator SK 24 ноября, 2018
MraacusAntonius, а стоило терпеть Николая 2, подавление прав и свобод, войну, кровавое воскресенье, наконец?

Увы, революции не всегда приносят благо в краткосрочной перспективе.

nadia_76 24 ноября, 2018
1932-1933

Ти бачив, світе, пекло на землі —
Породження червоного терору,
Як Смерть сивíла в нашому селі,
Збираючи врожай Голодомору?!.

Ти бачив, світе, як мене вбивали,
Лиш за одне — за право на життя,
Як кожну крихту з хати вимітали,
З мого же тіла — душу в небуття?!.

Чи плакав, світе, коли люди вили:
Від голоду, від болю і страждання;
Коли мільйонам — рів замість могили,
І чорних хмар гієнине мовчання?!.

До болю в пальці впився колосок,
Здригалось небо: «Боже, я вмираю!» —
Пронизував тендітний голосок...
Ти чув, як відчинялись двері раю?!.

Мовчиш і досі, Юдиного роду,
Та ще й борониш сіяти в ріллі
Прогірклу правду рідного народу
Про справжнє пекло на моїй землі...

О.Романишин

uasemperfidelis 24 ноября, 2018
Я живу, не знаючи почуття Голоду.

Мої діти народились і зростають, не знаючи почуття Голоду.

На жаль, моїх покійних дідуся та бабусю Голод не обійшов - як і в цілому наш рід. Зібрав свою страшну данину...

Тому, допоки я маю сили - я маю робити все, щоб мої діти, онуки та правнуки в Україні більше Голоду не знали.

І тому моя свічка на підвіконні сьогодні виглядає саме так. Бо там, де у людей є що виставити на підвіконня, окрім свічки, Голодомор влаштувати буде значно складніше.

На щастя, українці дуже миролюбиві та терплячі люди. Трударі, хлібороби, гречкосії. Більшість українців побоюються зброї, не розуміють її, і не бажають нею володіти.

На жаль, часто це працює проти нас.

Ми просто не вміємо фізично знищувати своїх ворогів, коли у тому виникає потреба. Не так виховані. Легше героїчно загинути, аніж героїчно жити та боротись. Плакати за невинно загиблими, аніж славити живих героїв та їх воїнську доблесть. А ще ми дуже довірливі, надо до усіляких пройдисвітів. Які лише й знають, як би спритніше накинути нам на шию ярмо...

Але так не повинно бути!

Доведеться вчитись.

Щоб бути готовими, як прийде час.

Щоб більше не повторювалося те, що було.

Ніколи знову.
(с) Тарас Олійник

8908ffebd50906681489f0f4774ac787.jpg



Edited at 2018-11-24 17:56 (UTC)

tank_ua 24 ноября, 2018
не соглашусь.

торгсин работал исключительно против НЭПа и исключительно в городах, а по селам - ни золота, ни тех самых торгсинов не было. текст = ХУЙНЯ.

но это никак не умоляет ни самого факта голодомора (и в отличие от лохокоста - цифры внезапно не меняются уже 25 лет), ни последующего заселения "зачищенной" территории кацапней.

e_1_off 24 ноября, 2018

Чушь. Торгсин вытягивал прежде всего старые заначки вплоть до нательных крестиков и обручальных колечек и был кругом, даже в небольших городках, а по селам ездили передвижные пункты. Ваш комментарий - хуйня.


Для образования, есть  книга, она так и называется "Торгсин", автор -  Елена Осокина. Если хотите больше хрень не нести, почитайте ее.


igorsova 24 ноября, 2018
"...ВКП(б) добилась в 1933 большой победы в укреплении соц. с. х-ва, одним из показателей чего является производство 898 млн ц хлеба в стране и успешное выполнение хлебопоставок государству. В 1933 заготовлено хлеба на 23,1 % больше, чем в 1932.
...
Нормы сдачи зерна государству по обязательным поставкам за период с 1933 года неоднократно снижались. К 1938 году они едва достигают половины норм 1933..."

Сельскохозяйственная энциклопедия 1 изд. 1932—1935 М. ОГИЗ РСФСР Сельскохозяйственная энциклопедия 2 изд. 1937—1940 М.-Л. СЕЛЬХЗОГИЗ

Іншими словами, свідомо і сплановано створивши норми здачі с/г продукції що були несумісними із виживанням українського селянства, це було справжнє сплановане вбивство голодом мільйонів українців.

igorsova 24 ноября, 2018
Не потрібно вестись на цей кремлівський, imho, вкид про конфіскацію золота у селян як ціль геноциду.
Ну невже ви дійсно думаєте що мільйони українських селян в 32-33му мали на руках золото (золоті злитки, золоті монети, золоті зуби, золоті прикраси,...)? Вас заманили в пастку, або ви настирно заводите читачів в пастку, і як тільки ви заїкнетесь про золото, вам відразу нададуть інфу про зовні схожу законодавчу діяльність в штатах, і на виході отримаємо іллюзію що це або було нормою раз штати робили те саме, або раз це був злочин, то штати це такий самий злочинний режим як і совок в 32-33.

e_1_off 25 ноября, 2018
Шось ви слово в слово повторюєте кремлівський нарратив двох попередніх ораторів.

Можете вважати це не метою геноциду - а прикольним бонусом. Але, щоб ви уявляли собі розмір цього бонусу, зданого саме в Україні торгсінівського золота вистачає щоб повністю покрити видатки на усі українські "велики будови" індустріалізації: Дніпрогес, Харківський тракторний, металургійні комбінати і т. п. Усе те, про що кацапи так полюбляють писати: "Єслі ви так нє любітє савєцкає, пачіму ви нє разрушітє заводи".

А різниця с США, як мінімум, в тому, що в США не було продуктових карток та "лишенців", в яких карток не було і тому отримати їжу вони могли або по неймовірно дорогій ціні, бо за золото. В тому, шо в США скуповували банківське золото, а в СРСР усе до останнього кілечка, а також усі інші цінності, які були в населення. В тому, що в США за золото росплачувалися з людьми звичайними грошима, а в СРСР особливими талончиками, які можна було витратити лише в Торгсіні, на товари, які часто можна було дістати лише в Торгсіні.

ghrar 24 ноября, 2018
так, пане, не вдається. голод - дуже дієвий інструмент, і він був використаний для викачування накопичень.

hao_grey 25 ноября, 2018
Голодоморів було декілька, 1932-1933 - найстрашніший з них.

Загупало в двері прикладом, заграло, зашкрябало в шибку.
— Ану, одчиняй, молодице, чого ти там криєшся в хаті? —
Застукало в серці, різнуло: ой горе! це ж гості до мене!
Та чим же я буду вітати — іще ж не вварився синочок...
Біжить, одмикає сінешні, гостям уклоняється низько.
Гостей вона просить проходить — сама ж замикає за ними.
Проходять солдати у хату; один з них писати сідає,
два інших стають коло печі, а два при рушницях на дверях.
— Ну як же живеш, молодице? Показуй, що вариш-готуєш? —
Стоїть молодиця — ні з місця — і тільки всміхається тихо.
Горщок витягають із печі, в нім скрючені пальчики видно.
Стоїть молодиця — ні з місця — і тільки всміхається чудно.
Знаходять одрізані ноги, реберця, намочені в цебрі,
і синю голівку під ситом, що вже почала протухати.
Стоїть молодиця — ні з місця — і тільки всміхається страшно.
— Ну як же живеш, молодице? Чого ти мовчиш, не говориш?
— Отак і живу я...— та й змовкла. Ой чий же це голос у неї?
Хрипкий, а тремтючий, веселий.— Та так і живу,— проспівала.
Хіба ж то йому я не мати? Чи їсти, скажіть, не хотілось?
Ви хочете їсти? Сідайте. Між вами і я молодая.
Повірите, люде, їй-богу. Отак тільки тут полоснула —
затіпалось зразу і стихло. Повірите, люде, їй-богу...
Отак і живу,— проспівала.— Отак, удова молодая,—
і раптом уся затрусилась, мов щось би вона пригадала.
Очима так дико по хаті і кинулась вся до синочка.
Голівку вона йому гладить і ротика стулює міцно.
Заплакала б тяжко — не може, лиш б’ється об піл головою:
— Синочку, дитя моє любе! Ой що ж я з тобою зробила! —
Солдати підводять нещасну, її освіжають водою.
А писар все пише, все пише — та сльози писать заважають.

Павло Тичина, 1921 рік.

ban_derivets 25 ноября, 2018
Моя бабця розповідала про два голоди, двадцять другого і тридцять другого. Обидва для її сім'ї були страшними.
Бажаю кацапам пережити таке, тоді нехахай жартують, скільки влізе.