?

Log in

No account? Create an account
ЖЖ Украина

Самый сок!

всё то интересное в сети, что попало в мои сети


Предыдущий пост поделиться Следующий пост
ЖЖ Украина

Вміння політиків вибачатися

В соцмережах та екранах ТБ розгорілася дискусія щодо вибачення Петра Порошенка за те, що не зміг швидко закинчити війну на Донбасі. Порохоботи вбачають у цьому “сильний крок державного діяча”, а критики президента — його “визнання власної неспроможності”. Проте, у цій дискусії випускається з фокусу уваги сам принцип публічного вибачення політика.

Вміння визнавати свою провину і просити вибачення як модель взаємодії членів соціуму все більше цінується у світі. В США за останнє десятиліття сформувалася і вкоренилася культура покаяння - вибачень за всілякі порушення. В Японії, на відміну від інших країн, вибачення лідерів не сприймаються як щось надзвичайне. Японське суспільство взагалі «не знає собі рівних в мистецтві вибачатися».

В історії є приклади справді щирих покаянь політикі, що зробили їх моральними авторитетами.

В 1970 році канцлер ФРН Віллі Брандт, перебуваючи в Польщі, став на коліна перед пам’ятником жертвам Варшавського гетто. Це був щирий душевний порив. Протокол не зобов'язував канцлера робити щось подібне. Тим більше що самому Брандту, учаснику антинацистського Опору, каятися не було в чому. Вчинок канцлера став символом покаяння німців за зло, заподіяне в роки минулої війни гітлерівцями польському народу в цілому і польським євреям зокрема.

Колишній міністр оборони США Роберт Макнамара не раз говорив про свою провину за помилкові рішення, прийняті під час В'єтнамської війни.

Але такий тип поведінки в Україні не має поширення. Наші політики воліють заперечувати власні помилки. Краще списувати критику на провокації ворогів та стояти на своєму.

Ніколас Тавучіс в книзі «Моя помилка: соціологічний аспект вибачень і примирення» (Nicholas Tavuchis. Mea Culpa: A Sociology of Apology and Reconciliation, 1994) вказував, шо лідерам слід просити вибачення, якщо це їм вигідніше, ніж промовчати, або, іншими словами , якщо вони вважають, що мовчання ускладнить «справжні і майбутні відносини» з різними групами інтересів.

Так зробив Біл Клінтон, коли вибачився за свої відносини з Монікою Левінські. Тим самим він перевів увагу ЗМІ з своїх амурних пригод на діяльність Клінтона - глави держави. Більш того, як показали опитування, публічним каяттям він не втратив, а набув в очах американців: до кінця перебування Клінтона на посаді президента його політику схвалював 66% виборців - це дуже високий рейтинг.

Інший стиль поведінки демонстрував Джордж Буш. Він довго визнавав лише окремі «прорахунки», допущені, зокрема, після офіційно оголошеного закінчення війни. І це при тому, що війна за тривалістю, масштабами втрат і руйнувань перекринла всі прогнози адміністрації. Президент вважав, що час на його боці - що якби йому вдалося довше стояти на своєму, події в Іраку обернулися б на його користь. Буш був переконаний, що лідер світової держави не повинен визнавати помилки, або, перефразовуючи вислів професора лінгвістики Джорджтаунського університету Дебори Таннен, відмовлятися від очікуваних результатів.

Вибачення Порошенка – це спроба обернути визнання помилки швидко закінчити АТО в моральну перемогу. Влада помилилася в очікуваних результатах, але її помилка була об’єктивно обумовлена. Недооцінили імперіалістичні прагнення Путіна та переоцінили готовність колективного Заходу втручатися у конфлікт на боці України. Саме за такою логікою сьогодні інтерпритується прихильниками Порошенка заява президента України.

Вибачатися публічно - важко, особливо лідерам. У разі успіху їх чекають лаври переможців, в разі провалу з них роблять цапа-відбувайла. Приносячи публічні вибачення, політики потрапляють під приціл громадської думки і ставлять під удар свою репутацію.

У свій час відома британська актриса Барбара Келлерман сказала, що лідери відповідають не тільки за себе, але і за дії сотень, тисяч, а то і мільйонів людей. Якщо лідер вважає за необхідне публічно покаятися, то це означає, що його помилки напевно привели до серйозних, а то і незворотних наслідків.

Десятки тисяч жертв, руйнування, сотні тисяч біженців та знелюднення територій на окупованому Донбасі – все це є тими самими незворотніми наслідками “неодооцінених загроз” та “переоцінених обійцянок”.

Проте, важливим є те, що в українському політикуму з’являється розуміння необхідності просити вибачення у суспільства за власні помилки. Такий стиль поведінки є першим кроком до усвідомлення відповідальності державних діячів за свої вчинки. І навіть якщо Порошенко вибачився, роблячи ставку на електоральні дивіденди, це вже позитивний сигнал.

Виталий Кулик



promo ibigdan декабрь 3, 2007 00:08
Buy for 1 500 tokens
Если вы хотите сделать хорошую рекламу вашему продукту или услуге - вы зашли по адресу. Блог "Самый сок!" читают во всём мире. Среднее количество просмотров на каждый пост - 50 тысяч, среднее количество просмотров блога в месяц - 4-5 миллионов. Изучить аудиторию блога в разных разрезах можно в…

  • 1
dagrael 23 августа, 2018
Фразы 2-4 - наиболее ценны. А все остальное (везде) по этому поводу - уже субъективные мнения.

alex_sergant 23 августа, 2018
Ну - с почином. Вообще да, я бы лично не смог так поступить на таком посту находясь. Это мощно, и правильно.

Edited at 2018-08-23 16:07 (UTC)

py_vi_py 23 августа, 2018
С такой аватаркой - только в мэры Львова могут выбрать :)

(Удалённый комментарий)
(Удалённый комментарий)

Re: Скоріше так

rvun 23 августа, 2018
Ну, як би там не було, такий вчинок говорить на користь Пороха. Ныхто особливо його не змушував це робити.

unkinderz 23 августа, 2018
Мені подобається.

Андрей Андреев 23 августа, 2018
Та правильно Порох все делает. Нормальные поймут , а остальные хай курят бамбук.

trots1991 23 августа, 2018
В принципе, если бы не поставки оружия, боеприпасов и пушечного мяса из Сколеновстана - АТО можно было закончить за несколько дней. Насчет "часов" - спишем на творческое преувеличение...
Жаль, конечно, что Пете пришлось извиняться...
Главное в дальнейшем не повторять ошибок, в том числе что касается недооценки противника.

lunarkrot 23 августа, 2018
...когда Порошенко говорил об окончании АТО за 2 недели. Это был разгар предвыборной кампании в конце апреля 2014. Тогда "зона АТО" представляла из себя захваченное здание СБУ в Луганске, захваченную Администрацию в Донецке и захваченный Славянск. Всё. Остальное жило обычной жизнью, в Донецк ходили поезда и летали самолеты.

Что неестественного было тогда призыве (это не было обещание, это был призыв к тогдашней власти), что уже объявленное АТО должно быть закончено за 2 недели?

А уже в начале июня, на момент инаугурации Порошенко, на Донбассе была захвачена террористами уже в 3 раза большая территория, чем оккупирована сейчас...

За считанные часы при зарплате 1000 грн день и страховки жизни и здоровью в 1 млн.

chilaeg 23 августа, 2018
Винить Порошенко не за что - если бы тогда Россия не ударила в спину, то всё так бы и было, как он обещал.

P.S.
Кацапы - пидорасы!

uasemperfidelis 23 августа, 2018
Ми й зараз не знаємо, чого чекати від кацапів. Як можна щось прогнозуати в умовах невизначеності? Тільки готуватися та чистити зброю.
До Порошенка нема особливих пред'яв. Ми все робимо правильно.

Сергій Семенченко 23 августа, 2018
Вибачився зараз тому, що так порадили його політтехнологи. І це виглядало нещиро. Вибачатися за це потрібно було ще в 2014 після Іловайська, максимум в 2015. Але не напередодні виборів. А так - популізм як був, так і залишився, на жаль. Хотілося б, щоб було трохи інакше. :(

Masha Voronina 24 августа, 2018
Можливо й порадили. Можливо й сам дойшов ізрозумів, що залишилось дуже мало часу. В 2014 після Іловайська не йому треба було вибачатись, а підараху путіну. В 2015 ще була надія ось ось. Хуюля доси не вибачилась за те що вона натворила ще за часів лазаренка... А популізмом від несе не те що від пороха

Yushchenkivets 23 августа, 2018
Вибачатись логічно за не завжди найраціональніші кроки, на шляху подолання ворога. Але не за те, що він "осьпрямщас" не взяв Москву.

eshkatot 23 августа, 2018
Бльоооо....
Клинтона (как и его женушку, кстати) отмазали от дачи ложных показаний.
Бушу не за что было извинятся, в отличие от Обамы, который обещал вывести войска из Афгана, а вместо этого увеличил контингент, воевал в Ливии и Сирии.
Хз чо там с покаяниями, ибо понять что политик врет можно увидев как открывается его рот, но вот печерский суд обязал открыть дело об измене ПАПа. ИМХО это перемога - торжество закона над разумом.

alex_sergant 24 августа, 2018
Буш-молодший прийняв рішення про початок військової операції на підставі неправдивих даних розвідки. За таке вибачатись в принципі прийнятно/"приємлимо" ( а місцями навіть прийнято/"принято") - "винуватець безпосередньо не я, мене ввели в оману - проте я прийняв рішення, я відповідальним був за всю країну, там загинули люди - тому я прошу мене вибачити" - якось так. Й це було б правильним.

tank_ua 24 августа, 2018
человеку свойственно ошибаться.
Человеку - свойственно признавать ошибки.

Порох - мой президент.

Как то одному аборигену в одной из стран мира пожаловался, что когда рассчитываюсь наличкой всегда не додают сдачу его ответ был - "Извинится всегда можно успеть"
Здесь бы я добавил - перед выборами.

Edited at 2018-08-25 04:51 (UTC)

  • 1