Є досить багато людей, що називають суржик мовою. Тому довелось знову влізти в дискусію.
> ідіть в сраку зі своїми комізельками, філіжанками, мештами і, сука, горнятками с кватирками. Це у вас, блядь, суржик.Це не суржик, це діалектні слова, часто запозичення з сусідніх мов. Це нормально і таке є у всіх мовах. Але слово має змінитись згідно граматики української мови і не звучати як "неприроднє", тоді воно стає українським. Пошириться воно на всю мову, чи залишиться діалектним - питання часу. Перелічені вами кАмізелька (теж саме, що й "жилетка", теж запозичене слово), філіжанка і мешти так і залишились західноукраїнськими діалектними словами, тож вас ніхто не примушує ними користуватись :) А горнятко і квартирка присутні у літературній мові вже давно.
На відміну від діалектних слів, суржик - це російська лексика на українській граматиці, що перенесена в мову або без змін взагалі, або з "народною граматикою", тобто "як вийшло". Суржик не має правил, кожен балакає як хоче.
"Та я оце собралась у город, а на поїзд опоздала, прийшлось біжать за автобусом" - це суржик, тупо російсько-українська мішанина, якою користується більшість населення України. Для нас це звичне явище, тож ми навіть не помічаємо, що більше половини слів у цьому реченні - спотворені. Спробуйте записати його літературною мовою, і побачите різницю.
> І це зневажливе «суржик» на спрпвді самобутня і різнокольорова мова, соковита і жива.Суржик - це не мова, він не відповідає критеріям, за якими лінгвісти визначають мову. Так, він дуже різнокольоровий (як циганська одежа) і соковитий (на суржику треба казати "сочний"), але здебільшого суржик - потворний, і це головна його характеристика. З нього добре хіба що Вєрку Сердючку ліпити та інші комедії, в яких треба показати дуже соковитого, але недолугого хохла. Як це наприклад
було зроблено в "За двома зайцями" для пропаганди "русского мира".
Використовувати його сьогодні задля комедійного ефекту - ок (хоч і на любителя), але робити з нього мову не треба.
Я народився, виріс і живу в Полтавській області, де 99% "україномовних" насправді є суржикомовними. І в селах також. Так, літературна українська мова родом з Полтавської і Черкаської областей, і більшість пісень також, але то було сто років тому. Після століття винищення і русифікації, носіїв літературної мови тут залишилось дуже мало, навколо один суржик.
P.S. "Ослін" - маленький стільчик, "Сурго" (насправді "сорго") - рослина, з якої в'яжуть віники. Я в дитинстві в'язав.
P.P.S. Додам, що люди, що користуються у побуті суржиком, все одно ближче до української мови ніж російськомовний я.